Пряничне Різдвяне містечко чекає на вас у Лохвиці!

Втомлює одноманітна буденність? – Завітайте у творчу студію MAMALENA! Її засновниця – Альона СМІРНОВА – разом зі своїми підопічними подарують смачну атмосферу казки: пряничний будиночок Святого Миколая, чарівну майстерню ельфів, Різдвяне містечко, солодкі ялинки, хюгний велетень та безліч цікавих виробів! 

А розфарбувати дні магічним пензлем Добра і Дива можна у Лохвицькому краєзнавчому музеї імені Григорія Сковороди, у якому 21 грудня відкриється виставка пряничних композицій «Новорічна казка». Вона триватиме до кінця січня.

А тепер про особистість, наділену місією робити світ кращим, Альону СМІРНОВУ, дружину священика В’ячеслава Смірнова, маму 5-х дітей, майстриню декоративно-прикладного мистецтва і засновницю творчої студії для дітей! 

Альоно, що мотивувало на проведення майстер-класів для дітей?

Щодо цієї задумки я з подругою Анею Красношапкою радилася не один рік. Було прикро, що, наприклад, у Миргороді мене запрошують для проведення майстер-класів мало не щотижня, а в Лохвиці – якесь затишшя, нічого подібного не організовують… Тож вирішила запровадити в себе вдома заняття з дітками. Дорослим теж пропонувала відвідувати майстер-класи, зокрема, і з розпису пряників, у Facebook написала величезний пост-запрошення, але у нас люди – важкі на підйом, їм і цікаво, та прийти – не наважуються.

Альона СМІРНОВА

Тоді я зробила наступний крок – зібрала своїх дітлахів, вони нагукали друзів і в нас відбувся безкоштовний майстер-клас. Я фотографувала малечу за нашою роботою для соцмереж, адже зрозуміла, що людям потрібна картинка. Поки вони не побачать – не зрушать з місця. Так, реклама з маленькими моделями почала приносити результати, дітки розповідали своїм друзям, а ті – батькам і пішло-поїхало… Сьогодні маю 50 учнів, не тільки лохвичан, а й із довколишніх сіл. У нас 4 групи, у кожній – по 10 осіб. Заняття відбуваються щосуботи, тривають 1 годину 20 хвилин, починаючи із 12:00 години дня і до вечора, вартість – 50 гривень.

Розкажи, як організовуєш майстер-клас, як обираєш «смачну тему»?

Складність полягає не в проведенні, а якраз у тому, аби продумати заняття так, щоб кожному було цікаво і в жодному разі – не набридало! Буває, натраплю на хороший рецепт, а в ньому сказано: «Замісіть тісто і поставте його в холодильник на 2 години…». Виходжу з положення – готую тісто завчасно, щоб коли учні прийдуть, воно уже підійшло. Дітям надзвичайно подобається місити тісто, тобто працювати руками! Якщо 10 дітлахів стоятимуть і дивитимуться на міксер, то, повірте, через 2 хвилини студія буде порожня – повтікають від нудьги. Тож на майстер-класі із готовим тістом їхня задача – навчитися сформувати здобний виріб, начинити його та прикрасити.

Шоколадний тигрик

Для чіз-кейків печиво необхідно розкришити руками, потім додавати масло. Кожен учасник має свій інструмент. Закуплено 12 качалок, бо одна стабільно губиться (сміється). Суворо дотримуємося правил гігієни, наприклад, стіл миємо разів 5.

Зараз у нас пішла новорічна тематика.

Уже є і студія для занять…

Так! Двоповерхова, її минулого року збудував мій чоловік В’ячеслав, за що я йому невимовно вдячна! Заняття, які тривають 1 годину 20 хвилин, подобаються навіть 4-річним малюкам, чому? Тому що дитина натрудилася і каже: «Все, я наморився». І відправляється на другий поверх, де можна побешкетувати з новими друзями, погратися, тобто «перезагрузитися». Там ще ми займаємося в’язанням взуття, іграшок…

 От, для приготування тістечка «Сніговик» із лимонним смаком я заздалегідь напекла коржів. І вже на практиці говорю підопічним: «Якщо ви просто покладете коржі на тарілку, вони у вас будуть їздити туди-сюди. Значить, нам треба «приклеїти» їх до посудини кремом, так, як це роблять фахові кондитери». Тобто, вони мотають на вус маленькі професійні секрети. Після перемазування коржів, декорування і т. д. у нас перерва хвилин 20. Прибираємо стіл, стираємо крихти…

Штолен

Батьків попереджаю: «Не чекайте, що дитина принесе вам ідеальний м’ясний пиріг. Він може виявитися глевким…». Тому, що діти цукру насиплють, скільки душа забажає. Звичайно, я пояснюю пропорції, але дітвора буває різною. Є такі, які не можуть стримувати почуття: «Я так люблю цукор! І хочу побільше…» (сміється. – авт.). Я не гальмую дитину, адже бачу, що таким чином їй потрібно виплеснути свої емоції. В іншому випадку дитина підходить і каже: «Мені подобається дуже солодке, але скільки треба додати цукру, щоб тістечко вдалося, бо я хочу піти в гості і порадувати рідних».

Кожен виріб – неповторний. Хтось прикрасив випічку сердечками, інший образився, що за ним повторили, тоді шукаємо вихід, придумуючи якийсь індивідуальний декор (сміється. – авт.). Під час випікання кексів представила учням на вибір харчові барвники, щоб у кожного був кекс різного кольору.

А яка страва потребувала найбільше зусиль?

Найбільші труднощі викликає шоколад (сміється. – авт.). Скільки б я його не закуповувала – завжди мало! Фінансово він не вигідний, але викликає такий шквал яскравих емоцій! Ми виготовляли шоколадні фігурки із величезним завзяттям. Діти навіть додому вироби не змогли донести. Сфотографували – і з’їли. Запитую: «Так, а мамі покуштувати?», у відповідь: «Мама худає, на телефоні покажу» (сміється. – авт.).  

До речі, барвники використовую сертифіковані американські, кондитерські намистини, прикраси для випічки – замовляю у спеціальних магазинах, шоколад – виключно бельгійський. Я роблю акцент на якість, бо розумію, що у діток може бути алергія, висипання, тому краще заплатити дорожче, але бути спокійною за них.

Альоно, після майстер-класів хочеться добре відпочити?

О, так! По закінченню заняття мене вистачає тільки на прибирання в студії. Приємно, що діти усвідомлюють: праця на кухні – втомлива і виснажлива, адже так вони цінуватимуть і перемінятимуть своїх батьків біля плити. Один хлопчик якось сказав: «Це ж як важко мамі доводиться щодня варити нам їсти! Я не міг уявити. От дурень!» (сміється. – авт.).  

Недавно готували м’ясну запіканку. Пояснюю дітям, що в нас є не рецепт, а  технічна карта, як у справжніх професійних кухарів, де вказуються інгредієнти і покрокова інструкція.

У Facebook бачила фото твоїх підопічних із салатом «Свіча». 

Мені припало до вподоби оформлення цього салату. А перед цим дітки цікавилися, коли будемо вчитися готувати щось «солоненьке»? Оскільки пішла новорічна тема, то я перейменувала салат, насправді він зветься «Полтавський». Прошарки змащували домашнім майонезом.

Альоно, поділися, будь ласка, рецептом «Полтавської свічі»…

Перший прошарок – копчений балик покришити кубиками чи соломкою, змастити майонезом, бажано домашнім. Далі – маринована цибуля, якою діти знехтували (усміхається. – авт.). Третій прошарок – варена морква, знову перемащуємо майонезом, четвертий  – свіжий огірок, нарізаний кубиками, майонез і п’ятий – подрібнені варені яйця.

Підготовка до майстер-класу

Солодкі будиночки – це моя стихія! У нас із чоловіком є традиція – на Різдво дарувати прихожанам такі смачні сувеніри. В’ячеслав мені сказав: «У нас 40 прихожан, тож уперед – випікай»! На даний момент мрію створити «Резиденцію Діда Мороза» близько 1 метра висотою. Оскільки у минулому році я вже виготовляла її на міжнародний конкурс «Україна єднає світ» і здобула перемогу.

Альоно, багато лохвичан і не тільки чекають Різдва, щоб посмакувати твоїми штоленами!   

Я користуюся класичним дрезденським рецептом. Німеччина вважається Батьківщиною цієї смачної різдвяної випічки. Кожен німецький регіон славиться штоленом із певного різновиду ягід/цукатів, для якого вони характерні. Особливість у тому, що десерт має вистоюватися 40 днів.

Щороку в Німеччині оголошується конкурс, хто вигадає новий рецепт штолена. Мене навчала дівчина, яка випікає цю смакоту саме для німців. Якось вона показала сервірований стіл на німецьке Різдво із фігурками янголів, вертепом і каже: «Якщо, не дай, Боже, не прикрашу належним чином стіл, дім – я упаду в очах німців, мене віднесуть до нижчої касти і будуть зневажати!». Настільки там цінується естетика! 

Мене тягне до німецьких традицій, напевно, це все через німецькі корені: у мене дідуся звати Генрі, а бабусю – Гертруда.

Зараз я метикую, як оригінально і захоплююче створити святкову казку для своїх учнів. Ідей – сила, вони не дають мені спокійно спати, просяться втілитися в життя! (сміється. – авт.).

Незабаром Різдво, розкажи свій улюблений рецепт куті.

Нашій родині до смаку «АФОНСЬКА КУТЯ». Для приготування потрібно:

пшениця в зернах – 1 стакан, горіхи волоські ~ 140 г, мигдаль ~ 70 г, ізюм ~ 200 г, терта кориця – 1 ст. ложка (за смаком), цукровий пісок (за смаком), пшеничні сухарі – 200 г (можна більше), кокосова стружка, цукрова пудра.

 Пшеницю на ніч замочити у воді. А саме коливо краще готувати прямо в день свята, а не заздалегідь, тому що пшениця швидко висихає і стає жорсткою. Горіхи і сухарі перетерти в крихту. Пшеницю варити на слабкому вогні в трохи солодкій воді близько півтора-двох годин, поки пшениця не стане м’якою. Потрібно бути уважним, щоб пшениця не розварилась у кашу, а була розсипчастою, але в той же час м’якою. 

Різдвяне містечко

Висипати пшеницю на друшляк, щоб злити воду. Після цього перекласти пшеницю в марлю і підвісити, щоб вона остаточно просохла і охолола. Змішати з подрібненими горіхами, родзинками, кокосовою стружкою, можна додати цукру до смаку. Терті сухарі додають рясно, щоб вони ввібрали вологу, і щоб коливо було розсипчастим, а не мокрим. 

Викласти коливо на велике блюдо, вирівняти поверхню плоским предметом, наприклад, тарілкою, щоб вийшло щось більше схоже на шайбу, ніж гірку. Посипати зверху шаром сухарів і закінчити шаром цукрової пудри. Прикрашати можна горіхами, сухофруктами, цукровою пудрою і корицею. Корицю і пудру краще сипати через сито. Можна викласти малюнок за допомогою кольрового цукру, щоб вийшли рівні контури –  використовуйте трафарет. Смачного і веселих новорічно-різдвяних свят!

Альоно, ти, напевно, всю Біблію перечитала. Кажуть, що в ній є відповіді на всі запитання…

Та їх не кожен побачить. Ця Книга – ніби безкінечна. Її мало прочитати один раз, бо це – не художній твір, де ти осягнув сюжет – і все зрозумів. Але перечитувати хоча б потрошку необхідно.

Чого важливо дотримуватися у Різдвяний піст?

Я звикла постувати із 8 років. У піст люди, зазвичай, ламають голови, а що їсти? По-перше, зверніть увагу на різноманіття каш, морковка по-корейськи – надзвичайно корисна, капуста. В нас діти обожнюють буряк. Ми його варимо, нарізаємо і поливаємо запашною олією. Найменша сприймає варений буряк як солодощі. По-друге, є безліч цукатів. Наприклад, якщо приготувати цукати із імбиру, вони замінять пігулки від кашлю. І пряники пісні готуємо, і крем шоколадний з горіхами. Для нього потрібне масло, та в піст можна використати маргарин.

Але ж ціль посту – не дієта, а більше приділяти часу молитві, добрим справам, відвідуванню храму.

Читайте також:

“Я ВИКЛЮЧНО ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ. БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ПОСЯГАНЬ” – Анатолій Куценко

Поділись з друзями!
error1
fb-share-icon

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.