«Хочеш за пай 10% – здавай землю ще на 10 років»

Агрофірма «Воля» орендує землю близько 400 пайовиків із сіл Лука, Білогорілка та Юсківці на Лохвиччині. Недавно пайовики, невдоволені, на їх думку, обманом і низькою орендною платою, влаштували збори. Гучно розкритикували керівника Василя Олефіра й поставили йому свої умови. Пообіцяли: якщо не виконає, здадуть землю іншим підприємствам. Василь Васильович доводить, що справно розраховується з усіма, йде на зустріч людям. Але щоб утримати землю, пропонує тим, хто приходить по гроші чи зерно, продовжити договір іще на 10 років.

1 вересня орендодавці «Волі» влаштували збори за участю Василя Олефіра. Кажуть, не вперше, але останній не з’являвся, хоч і був саме в Луці. Зібралося не менше півсотні людей, дехто фізично не зміг потрапити до зали. Люди лементували, часто не даючи говорити керівнику господарства. Показували свої документи та доводили, що там підроблені підписи, нагадували про невиконані обіцянки. Звинувачували Олефіра і в тому, що він привласнив майнові частки паїв. Сварили керівника «Волі» за те, що отримують низьку орендну плату порівняно з іншими господарствами. Що в укладених у різні роки договорах різна відсоткова ставка – в кого 3%, у кого 10. Оціночна вартість паїв змінювалася, нині середня оціночна вартість паїв лучан – 94 461,69 грн. Хоча паї мають середню площу 3,10 га, кожен має різну вартість, бо земля різна. Василь Васильович доводить, що платить усім однаково – по 9,4 тис. грн. Та у відповідь хто сміється, хто обурюється, хто кричить.

– У 2008–2010 роках ти не платив моїй мамі за пай, – до Василя Олефіра звертається Григорій Заславець. – Сказав, що там тополі ростуть і землю не орють. Насправді жодної тополі не росло, у 2011-му родичі із землевпорядником знайшли, де ця ділянка і побачили, що то звичайне оброблене й засіяне поле. Якби ті гроші, які не отримала моя мама, поклали на депозитний вклад, зараз стало б 80 тисяч.

         – У 2012 році я ще не був інвалідом по зору, ми уклали на кухні договір на 5 років, – говорить Олександр Карабан. – Ти обіцяв зареєструвати і передати мені договір через магазин. Та минув рік і другий, а договору не було. Прийшов я по договір – а мені дають уже із 2017-го по 2027, який я не підписував. Ти пізніше сказав, що це «дебіли», які роблять у твоїй фірмі, написали (Тут Василь Васильович намагався стверджувати, що не казав такого, але жінки закричали, що «при мені лічно в магазині казав». – Авт.) Ти мене обдурював на грошах, і не тільки мене. У мене 4 гектари білогорільських земель. Там земля непогана, власники інших паїв на тому кутку отримують на 3 тисячі більше. «Е, якби ти жив у Білогорілці, і тобі б так платили», – сказав ти. Так що мені – продавать хату в Луці й купувать у Білогорілці?

         Написав я заяву, що через твою нечесність розриваю договір. Заява зареєстрована. Результату нема. Упять ти брешеш: «У мене там озимина посіяна. Уберу – віддам». Поїхали подивилися – там ні орано, ні сіяно. Потім люди побачили, що дискують там. Пишу заяву в поліцію, приїжджає слідчий: «Він ось попросить вибачення й компенсує моральний збиток». Пройшло вже 2 роки, та ні вибачень нема, ні договір не розірваний.

Світлана Гордієнко просила Василя Васильовича платити не 10%, а 12, як інші орендарі, та отримала відмову. Цього року отримала за 2 паї всього 4,9 тис. грн. Та Василь Васильович переконує, що це тільки частина оплати, яку в вересні отримують тільки ті, кому гроші необхідні. Термін оплати – аж до 31 грудня, тож якщо урожай збере хороший, навіть більше заплатить, ніж за договором. Світлана Михайлівна переконана, що її підпис у останньому договорі з нею підроблений.

         Масовим невдоволенням одразу скористалися конкуренти із двох підприємств – «Агроперемоги» та «Харківецького». Вони вели агітацію перед натовпом, який у розлюченому стані вийшов зі зборів. Агітатори обіцяли 13,5%, тобто до 20 тис. грн на рік, безкоштовне орання городів пайовикам, виділення по 4 тис. грн при народженні дитини й на поховання. І навіть юридичну підтримку для розірвання договорів. Здавалося, побачивши таку загрозу для підприємства, Василь Олефір мав би піти на всі умови, аби не залишитися без землі…

За кілька днів після зборів він розповів, що народне невдоволення – наслідок дій конкурентів, які хочуть переманити пайовиків (навіть обіцяють по 30 тис грн за перехід). Насправді він платить справедливо, навіть переплачуючи тим, чия земля низько оцінена, заборгованості немає. Світлана Гордієнко отримує 23 230 грн. До того ж, «Воля» чистить дороги в селі, платить 1,5 млн грн на рік податку в місцевий бюджет.

– Люди тепер мені заздрять, нібито я 23 230 грн і справді отримую, – через місяць розповідає про подальші події Світлана Михайлівна. – Насправді обіцяв по 23, а отримали по 3%. Багато хто приходить по гроші чи зерно. Їм одразу підсовують на підпис новий договір іще на 10 років. Підписуєш – дають 10%, не підписуєш – тільки 3. Багато так продовжили договори. Одній жінці дали тільки 350 кг пшениці (Цього року оптом коштує біля 6,8 грн/кг. – Авт.), іншій тільки 2300 грн. Ошуканий інвалід судиться через підроблений підпис. Інші зневірилися, чекають закінчення терміну дії договорів. Якщо до 31 грудня не отримаємо все обіцяне, наймемо адвоката, щоб розірвати договори.

Поділись з друзями!
error0
fb-share-icon

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.