У червні день народження відзначив би один із талановитих вихідців Пирятинського краю, поет та перекладач Олександр Грязнов. Митцеві було б 83… На жаль, вже два роки, як наш земляк відійшов у вічність. Але люди пам’ятають про нього та його творчість.
У Пирятинській публічній бібліотеці відбулося розширене засідання дискусійного клубу „Логос“ -„Вечір-пам’яті Олександра Грязнова“. Про життя та творчість члена Національної спілки письменників України Олександра Грязнова розповіла бібліотекар, ведуча заходу Алла Кабушка. Спогадами про родину Грязнова поділилася подруга дитинства Галина Куровська. Тепло й душевно розповіла про коханого чоловіка дружина поета Орися Гнатівна, а також його син Андрій і невістка Віра.
Аліна Загреба подарувала гостям заходу пісню.
Змістовним та глибоким був виступ краєзнавця та філософа Валерія Квача, де він аналізував глибину перекладацького таланту Олександра Грязнова, також відбулася дискусія пана Валерія та педегогині із багаторічним досвідом Надії Волик з приводу вивчення поетів рідного краю у школах громади.
Грязнов Олександр Андрійович народився 8 червня 1940 року в місті Пирятині, де прожив свої перші двадцять років. Ріс і виховувався в сім’ї діда по материнській лінії Євмена Мироновича Горіздри, нащадка козацького роду. Російське ж прізвище успадкував від батька, Андрія Інокентійовича Грязнова, геолога і альпініста, який воював на Кавказі і був одним із тих сміливців, хто в лютому 1943 року за наказом командування зняли з найвищої точки Європи – двоголового Ельбруса – фашистські знамена і встановили червоні. Саме тоді Андрієм Грязновим були написані слова “Баксанської пісні”, яку і досі співають альпіністи і туристи. Батько загинув у 1949 році в горах Середньої Азії, де він працював у геологічній експедиції.
Студентські роки Олександра Грязнова пройшли у прекрасному, висококультурному місті Львові, де з 1960 по 1965 рік він навчався у Політехнічному інституті (здобував фах геодезиста).Писати вірші він почав іще в школі, але тільки в інституті вийшов з ними на люди. Писав епіграми і жартівливі присвяти друзям, віршовані підписи до фотографій і карикатур у студентських “бойових листках”, вірші для факультетської стінної газети і для команди КВК. А для душі писав ліричні вірші.
Дев’ять років працював О. Грязнов на польових геодезичних роботах. Потім – викладачем у Київському технікумі транспортного будівництва .
Лише після проголощення незалежності України Олександр Грязнов почав писати рідною мовою і нарешті зрозумів, що тільки нею він може висловити усе найточніше й найглибше. Згодом починає перекладати.
Друкуватися Грязнов почав напередодні свого шестидесятиріччя. У 1999 році в журналі “Всесвіт” був опублікований переклад однієї з маленьких трагедій О.Пушкіна “Скупий лицар”, а в “Хрестоматії зарубіжної літератури” для 9 класу — переклади п’яти віршів М. Лермонтова. У 2006 році була видана книга “Українське звучання чужої поезії”, яка містила переклади дев’яти поем і ста одинадцяти віршів російських та англійських поетів. У 2007 році вийшла друком книга “Драматичні твори Д.Байрона та О. Пушкіна”, до якої ввійшли байронівські поеми “Каїн” та “Манфред”, а також пушкінські “Маленькі трагедії”, “Борис Годунов” та “Русалка”. Олександр Грязнов перекладав також твори геніального англійського драматурга В. Шекспіра. У 2001 році ним було перекладено трагедію “Гамлет”. Наприкінці 2008 року було видано двотомник “Трагедії та хроніки” В. Шекспіра, до якого ввійшли трагедії “Гамлет”, “Отелло”, “Макбет” і “Король Лір” та хроніка “Король Генріх четвертий” у двох частинах. За останні роки О. А. Грязнов переклав ще вісім творів Шекспіра: “Юлій Цезар”, “Антоній і Клеопатра”, “Річард ІІ”, “Річард ІІІ”, “Король Джон”, “Дванадцята ніч”, “Багато галасу з нічого” та “Венеціанський купець”. На жаль, не всі переклади опубліковано, оскільки видати їх самотужки автор не в змозі. У журналі “Всесвіт” № 7-8 за 2011 рік надруковано містерію “Каїн” Джорджа Гордона Байрона в перекладі О.Грязнова. У 2009 році Олександр Грязнов став членом Національної спілки письменників України.
Олександр Грязнов закінчив трудову діяльність, відпрацювавши 35 років викладачем геодезії і маркшейдерської справи у Київському технікумі транспортного будівництва і підготувавши сотні спеціалістів, що внесли значний вклад у будівництво київського метрополітену і багатьох інших об’єктів.
Як повернути 100% зір без операції? Робіть це перед сном
Гроші впадуть з неба у червні на 3 знаки зодіаку. Вибери свій
У 55 без жодної зморшки: роблю це раз на тиждень
Чому всі забули про цей засіб? Зморшки зникають за 4 дні
Хто ми на батьківській землі,
Де в самоті старіють села,
Де наша молодість весела,
Як грак, ходила по ріллі?
Хто ми, розумні і дурні,
Такі однакові і різні,
Згуртовані в години грізні,
Роз’єднані у мирні дні?
Хто ми, що вірили брехні,
Яку плели з трибун генсеки,
І задля власної безпеки
Цурались мови і рідні?
Невже ми гірші за батьків,
Що берегли своє коріння
І у молодші покоління
Несли традиції віків?
А нам, як кажуть, чорт не брат.
Смішні нам чесність і наївність.
Ми на словах усі за рівність,
Та кожен тягне кращий шмат.
А може, рівність між людьми
Свій вік вже встигла відслужити?
Куди іти і як нам жити
Чомусь вирішуєм не ми,
А хтось за нас. І взагалі,
Пора вже зрозуміти, люди,
Хто ми на батьківській землі —
Чи спадкоємці, чи приблуди?
1988
1