Loading...

Яскравим і непересічним талантом на мистецькому Олімпі Лубенщини виокремлюється постать відомого українського художника, заслуженого працівника культури України, члена Національної Спілки художників України Василя Івановича Семенюти.

Народився художник у селі Черепівка Буринського району Сумської області. З 1931 року жив у Лубнах, де навчався в художній студії при Будинку піонерів, в якій на той час викладав малювання Олексій Асауленко, студент Петербурзької Академії мистецтв. У 1943 році Василь пішов добровольцем на фронт і воював на всіх напрямках Другого Українського фронту. Буремні воєнні роки позначилися на здоров`ї художника. Тричі він хворів на запалення легенів, що спровокувало тяжку хворобу – туберкульоз. Після закінчення війни Василь Семенюта ще довго лікувався в шпиталях і тільки в 1947 році був демобілізований як інвалід другої групи.

З 1951 по 1955 роки – навчався в Суджанськом у державному вчительському інституті, де познайомився з учнем Іллі Рєпіна, колишнім директором Курського художнього училища, Петром Ліхіним. Василь став його учнем. Пізніше вчився на графічному факультеті Львівського поліграфічного інституту (1962 – 1968 рр.).

Великий вплив на його творчість мали товариські стосунки з відомими українськими художниками Олександром Максименком, Михайлом Дерегусом, Іваном Гончарем, Миколою Глущенком. Щира дружба єднала митця із письменником Володимиром Маликом.

З 1955 по 1975 роки Василь Семенюта – директор Лубенського краєзнавчого музею, а також одночасно організовує в Лубнах художню студію, якою і керує 20 років, з неї вийшло багато знаних скульпторів, дизайнерів, художників, зокрема: Леонід Андрієвський, Альберт та Серафим Чаркіни, Валерій Шаленко, Василь Трегубенко, Володимир Погребняк, Георгій Карпович, Олександр Дмитренко, Олег Векленко, Микола Босенко, Наталія Вертій, Андрій Семенюта, Тамара Волошенко, Олег Панченко, Володимир Семенюта та інші.

З 1975 року з ініціативи Василя Семенюти відкривається художня школа, директором якої він був до 1997 року. За активної участі митця в 1970 році в місті відкрито художній відділ музею – галерею образотворчого мистецтва, яка пізніше розмістилася в дев`ятиповерховому будинку по вулиці Радянській, а також з 1974 року було започатковане проведення республіканських художніх виставок «Лубенська художня весна», на яких експонувалися твори митців з усієї України, завдяки чому в запасниках музею зберігається вагома колекція живопису, графіки та скульптури.

За плідну працю в 1980 році В.І. Семенюті присвоєно звання заслуженого працівника культури України. Василь Семенюта – співець рідного Посулля, його старовини й сучасності, мрійливої природи і талановитих людей.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image-3.png

26 травня 1999 року перестало битися серце художника і патріота. Похований Василь Іванович Семенюта в місті Лубни Полтавської області.

Сьогодні художнику виповнилося б 97 років.

До цієї дати у галереї мистецтв Лубенсього краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького відкрили виставку робіт Василя Семенюти із музейних фондів, яка триватиме до кінця поточного місяця. Тож усі охочі можуть познайомитися із його творчістю.

Читайте також:

СИМВОЛ УКРАЇНСЬКОЇ ВОЛІ:ДО 30-РІЧЧЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТРИЗУБА ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ

Поділись з друзями!
error1
fb-share-icon

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.