Великі напівовальні вікна, ошатні входи із колонами, простір та велич – притаманні цій старовинній будівлі. З 1929 року тут розташовувалася школа. Малечі дійсно пощастило проживати найкращі роки в такій світлій та багатій споруді. Проте радянське бачення організації простору невблаганно нищило перлину архітектури Березової Рудки. І от вона така, як на наших фото. Нещасна й облуплена.

Хто ж побудував цей будинок на околиці? Хто чаював на веранді? Кого малювали заїжджі художники під Березоворудським небом?

Мова піде, звісно ж, про Закревських. Довгий час прийнято було говорити «пан» із негативом у цьому слові. Хоча про Закревських кажуть, що вони добре ставилися до селян. Фактично, пан був роботодавцем і годувальником села. Тому ми будемо називати його зовсім по-іншому – дворянин. Закревські були людьми освіченими, займали високі державні пости, приймали в себе відомих гостей.

Іван Скоропадський

Почалася їхня березоворудська історія з того моменту, як у 1752 році генеральний обозний та бунчужний війська запорізького Йосип Закревський викупив село в нащадків гетьмана Івана Скоропадського. Село не було великим, більш схоже на хутір. А вже навколо панської садиби і все поселення з часом розрослося. Також Йосип купив сусіднє село Лемешівку

У Березовій Рудці Йосип збудував у другій половині 18 століття цегляний  житловий будинок, що на той час було дорогим задоволенням, більше будували з дерева. Будівля споруджена на околиці, у стилі раннього класицизму з бароковими елементами.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«У МЕНЕ Є МРІЯ – СТВОРИТИ РЕЗИДЕНЦІЮ СВЯТОГО МИКОЛАЯ»

На головному і парковому фасадах – тераси-лоджії з двома колонами  доричного ордеру. Торцеві фасади оформлені чотирьохколонними портиками, що не мають фронтонів, ні парапетів. По боках лоджій паркового фасаду містяться еркери з конусоподібним дахом.

Родина Заревських не проживала в будинку постійно. Це більше було схоже на сучасних киян, які купують будиночки в Пирятині і на літо приїздять сюди з друзями. Варто зауважити, що сімя була немалою: шестеро дітей. І всі відзначилися успіхами в подальшому житті.  Син Анрій був відомим державним діячем Російської імперії, директором Імператорської академії мистецтв, радником правління банків, дійсним статським радником та таємним радником. А також Санкт-Петербурзьким повітовим предводителем дворянства!

Інший син Григорій Йосипович був надвірним радником, предводителем Київського намісництва. У 1769 році при розподілі спадщини с.Березова Рудка стає власністю Григорія.

Григорій оселяється у Березовій Рудці в 1770 році. У нього було 5 дітей, серед яких Олексій – батько найвідоміших Закревських – Платона, Віктора, Софії. Це та гілка, що проживала в Березовій Рудці та розвивала село.

Проте нас цікавить будиночок. Одноповерховий із амфіладним розміщенням кімнат. Це так, ніби всі нанизані на одну нитку – кімната переходить в кімнату.

Будинок Григорія Закревського був не лише житловим, а й резиденцією для дворянських зібрань, поки в східній частині села він не побудував двоповерховий класичний палац із великим парком.  Такий дім був і є окрасою будь-якого села. Проте із побудовою більшого помпезнішого палацу в центрі села у 1838 році родина переїздить туди. З того часу починається поступовий занепад першої садиби. За переказами місцевих, її продали поміщику. А під час революції поміщик зник, будівлю розграбували. У 1929 році там розмістили школярів.

Зараз садиба навпроти нової школи, руйнується. Коштів на ремонти «рухляді» ніхто не виділяє. Та будьмо чесними, ніхто й не просив. У крайньому разі нам не відомі такі прецеденти. Хоча ми спілкувалися із місцевими жителями, колишнім старостою та директором школи.

Для порятунку садиби потріна громадська ініціатива та чимала підтримка з бюджету. Сподіваємося, у Пирятинській громаді встигнуть це зрозуміти, поки садиба не впаде.

Поділись з друзями!
error1
fb-share-icon