Недобудований та покинутий Пирятин

Advertisement

Кожен з нас помічав недобудовані або покинуті будівлі. Якісь із них мають історичну цінність, інші ж просто псують загальний вид навколо. Скільки таких будівель в Пирятині? десятки! Деякі для нас вже стали звичною картиною і ми спокійно проходимо повз них щодня, навіть не помічаючи. Є такі, на які ми щоразу дивимося та уявляємо, що ж воно тут було раніше і для чого?

Advertisement

Одна з таких будівель санаторій “Удай”. Ця покинута  та недобудована багатоповерхівка посеред лісу на північній околиці міста  завжди лякала людей своєю територією та задавала їм питання: “Для чого мене збудували?” Одні розповідають що це секретний об’єкт радянських часів,  і що санаторій – то лише прикриття, а насправді ж там є декілька  підземних поверхів, де відбувалися   таємничі речі.  Є “знавці” питання що запевняють, там  планувався сховок від ядерної небезпеки.

Головний корпус санаторія ( вже немає)

А ви давно  були біля “санаторію”?  Зараз від нього вже й сліду не лишилося.  Лише один бур’ян та гадюки.  Будівлю кілька років тому влада віддала на “реконструкцію”, у ході якої її розібрали та вивезли на будматеріали.  Залишилася лише розвалена стара котельня з колишнім адмінкорпусом та  інша 5-поверхівка яка слугувала гуртожитком  для робітників. Зараз, до речі, у цьому будинку живуть  навіть декілька сімей.  Інші ж квартири без дверей та вікон, вигляд страхітливий.

Будівля гуртожитку

Ще одна з таких споруд – басейн 6-ї школи. Будівля  фактично зруйнована і про те, що там колись був басейн, нагадують лише розповіді людей. Спогадами про будівництво колись поділився з нами Михайло Бойко

“То був кінець 80-х. У ті часи в місті була активна фаза розбудови.  Той басейн працював декілька років. Спочатку він був під відкритим небом і підігрів води здійснювався від сонця. пізніше вже почали будувати над ним  стіни та дах. На території СУ-26 що по колишній вулиці Калініна  планували встановити 2 потужних  насоси, які мали кожного дня подавати та замінювати воду.”, -розповідає пан Михайло

А яких розмірів  була територія для плавання?

  • Довжина була 25 метрів. – це були дійсно великі на той час розміри  для такого невеличкого міста.  Ширина від борта до борта – 10 метрів.
Колишній басейн

То що ж сталося зі спорудою?

  • На жаль, настали часи розрухи… 1991 все почалося закриватися та занепадати. Басейн  був майже повністю готовий і над ним був дах, але зараз там одні стіни, та й ті вже розбирають.  З басейну вивезли вже все обладнання та здали на брухт.

Ще одне покинути будівництво поруч – башта на території ТТС. з іншого боку школи є велика територія, яка вже десятки років стоїть пусткою. За чутками, тут колись також будували секретний об’єкт. Спочатку збудували 3 поверхи підземних споруд і  проклали під землею  лінії з вищезгаданим санаторієм “Удай”. Згодом над збудованими бункерами мали звести багатоповерхівку, але як і решта будівель того часу – покинуті та заростають бур’яном. Лінії спецзвязку до санаторію, до речі, вже давно викопали. 

Територія ТТС

А ось в цій будівлі раніше наливали бензин. А тепер просто наливають…

Покинута АЗС

Це покинута АЗС , практично у самому центрі міста, на території яку колись радянська влада  захопила у жителів міста та розмістила там військову частину. Місце обросло чагарниками та закидане сміттям. Підлітки облюбували це місце для вечірніх посиденьок з алкоголем та шприцами, які можна тут побачити скрізь. Територію давно не прибирали.

А ось це – будівля старого вокзалу. Точніше, сходи та фундамент. Решту вже давно розтягли пирятинці на будматеріали. Тепер замість пасажирів тут – бур’яни і сміття.  Збудований ще в 1912-13 році, після війни  вокзал використовувався як товарна контора. Активно функціонувала вона у 70-80 роках. Поруч було  декілька потужних кранів, залізниця здійснювала контейнерні  перевезення. Щодня тут відвантажували  вантажі і кипіла робота. На початку 90-х все зупинилося. Зараз уявити важко що тут працювало десятки людей. 

А ось ця покинута техніка – це колишня дорожно-ремонтна служба.

Земля вже частково поглинула техніку

Раніше вона ремонтувала дороги по всьому району і надавала десятки робочих місць. Тепер тут розвалені будівлі та іржава техніка часів СРСР. Підприємство було ліквідоване вже після 2000-х років. Тож тепер і доводиться залучати для дорожніх робіт підрядників з інших міст, оскільки дорожньо-будівельної організації яка б обслуговувала  та ремонтувала дороги в районі – немає.

Адмінприміщення дорожньої служби

Неподалік є ще одна примара часів занепаду – пункт прийому цукрових буряків.

Тут колись також кипіла робота  і десятки людей мали змогу працювати. Ще не так давно тут стояла стара техніка, яка оцінювалася в тисячі тонн   заліза, але куди вона згодом поділася – загадка. Ймовірно її просто порізали на брухт та вивезли, полишивши гектари території та розбиту будівлю адміністрації. Тепер тут лиш обмальовані стіни та пляшки.  Доступ відкритий і молодь полюбляє такі місця. У самій напівзруйнованій будівлі легко можна травмуватися або впасти в яму. Чому територію ніхто не закрив – та просто нікому не потрібно. 

Адміністрація

Думаєте така ситуація лише у віддалених частинах міста? Екскурсія центром – і перша зупинка: вулиця Соборна. Недобудований та покинутий елеватор на території комбінату хлібопродуктів. Масивна бетонна споруда висотою з 9-ти поверхівку без вікон та дверей “милує око” пирятинців. Раніше такі елеватори  будували в кожному місті. Пізніше винайшли дешеві та швидкі варіанти, і їх просто закинули.

Елеватор який так і не запрацював

Далі по Соборній  можна натрапити на ще одну цікавинку. приміщення художньої школи.

“Художню школу ми ще з Олексієм Іванюком  відбудовували і відкривали, – згадує Олексій Миленко. “У цьому приміщенні  раніше був міськторг, воно було занедбане. Я випросив його для потреб школи. Володимир Лелюх, який був  2 секретарем  райкому партії, допоміг, дав бригаду робітників із закарпаття.  Там люди дуже роботящі , вони працювали швидко. Ми з Іванюком самі возили будматеріали, самі дах перекривали. Зараз мені шкода, що приміщення так занепастили. ” – говорить чоловік

Тут ще на початку 2000-х працювали  гуртки хореографії  та інші творчі напрямки. Зараз будівля в аварійному стані і фактично розсипається. Частина фундаменту просіла, решта будівлі тріщіть. Кілька орендованих приміщень підтримувалися  в належному стані. Потім  власник будівлі Пирятинська районна рада виселила орендарів і хотіла продати будівлю під знесення. Але небайдужі жителі міста на чолі з Оленою Гуленко зібрали мітинг під районною радою та відстояли будівлю  у власності громади. Пирятинці переконані,  що будівля має цінність і повинна бути відремонтована. У ній можна б було створити галерею мистецтв  і проводити різні заходи. Та поки, бажання людей не враховуються…

Колишня художня школа

Трохи далі вулицею – найболючіша тема пирятинців!

Кінотеатр… Також зруйнований та закритий півтора десятка років назад. Будівля становить серйозну небезпеку для людей, адже просто таки руйнується на очах! В самісінькому центрі, на Майдані Незалежності нікому немає діла до неї. Після закриття, будівля почала сипатися. З одного боку частина  стіни вже випала, решта планує впасти на голову комусь найближчим часом. Фасад будинку відпадає кожного дня. Не так давно відпала частина  плитки просто на тротуар, добре що це сталося вночі і ніхто не постраждав. Але наступного разу може бути інакше. І хто тоді відповідатиме? Після інциденту частнну тротуару відгородили стрічкою, яка вже давно зникла і люди ходять  прямо під стіною.  Хто має реагувати? Тут вже роками тривають дискусії. Будівля належала районній раді, яка продала її місцевому підприємцю. Новий власник не хоче  реагувати, переконуючи, що винна влада яка не дає йому купити землю під будівлею. Самі ж представники влади запевняють, що це відповідальність власника утримувати будівлю у належному стані. А  продавати йому землю ніхто не буде, адже  коли він купував кінотеатр то зобовязався відремонтувати його і використовувати за призначенням для  проведення культурних заходів. Але зараз власник хоче відмовитися від цього і побудувати там торговий об’єкт .І поки шукають крайнього – люди ходять ризикуючи життям. 

Головний вхід до кінотеатру

Це лише частина небезпечних та покинутих об’єктів у місті. Всі описати за один раз не реально.  У багатьох цих примар є власники які не хочуть витрачати кошти на облаштування та убезпечення небезпечної зони. А деякі є комунальними і підтримувати їх у належному стані має саме влада..

Advertisement
Advertisement
2020-11-16
0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі