Вистави театру «Маска», який 10 років існує на базі Лохвицького Будинку культури, нині нічим не поступаються тим, із якими приїжджають на гастролі професійні актори. У останній тиждень 2021 року дітлахам показують ювілейну виставу «Принцеса і Дракон або Новорічні чарування». Художній керівник і режисер театру Валентина Кулик розповіла нам не лише про театр, а й про новорічні пригоди самих акторів.
Показ, на якому ми побували, був замовлений профспілкою одного з підприємств, тому дітлахів було небагато. Та як сяяли їх очі, як гучно аплодували вони, сміялися й готові були розплакатися, коли виникали тривожні моменти!
Зазвичай Валентина Кулик пише п’єси сама, але цього разу відійшла від традиції, взявши готову п’єсу Олени Соколової «Принцеса і дракон». Однак не лише переклала її з російської, а й адаптувала ролі та кількість дійових осіб під свою трупу, пов’язала з новорічними святами сюжет. Також чи не вперше керувала дійством із-за сцени, не граючи ніякої ролі.
Хитрощі підступного генерала Де Сівера були переможені, він не повалив Короля, а Принцеса вийшла заміж за Дракона, який перетворився на прекрасного Принца. У кінці з’явився Дід Мороз, влаштував розваги з хороводами, всі юні глядачі читали вірші, співали пісеньки й отримали подарунки.
Репетиції новорічних вистав «Маска» починає більш ніж за місяць до виступів. Адже всі актори (більшість – працівники Лохвицького БК і Центру дитячої та юнацької творчості) задіяні в інших заходах. І коли всі інші люди відпочивають, вони забезпечують їх розвагами та хорошим настроєм.
«Маска» більшість вистав дає під фонограму. Це пов’язано з тим, що технічно озвучити всіх акторів так, що було чути ідеально, ні в чийого мікрофона у відповідальний момент не пропав радіозв’язок, дуже складно. Новорічні вистави, буває, дають двічі-тричі на день, у акторів не витримують голоси, дехто може простудитися. А вистави-мюзикли містять по кілька пісень, здебільшого версії відомих хітів із написаними драматурги нею та акторами текстами.
Тож один із перших етапів створення нової вистави – робота в студії. Звукорежисер БК Руслан Тищенко створює фонограму під яку актори потім рухаються, синхронно говорять. Руслан Володимирович професійно займається звукозаписом у позаробочий час, у його студії «Sheff music» записується чимало поп- і рок-музикантів із різних куточків України. Тож фонограма звучить професійно, голоси аматорів, які долучаються до основного колективу – як голоси професійних акторів і вокалістів. До речі, грати під фонограму набагато важче, ніж говорити своїми голосами.
Чарівниця (Юлія Дерев’янко), Принцеса, Дракон (Ярослав Кабар), Король, Королева та Генерал із Нянями (Юлія Бган і Світлана Каблучка).
Важливу роль у виставах відіграють і світлові ефекти. Програма їх зміни теж записана заздалегідь і відтворюється в реальному часі. Не вистачає лише прожектора-пушки.
– Репетирували ми першу казку «Запрошення Діду Морозу», це було 2011 року, – згадує Валентина Миколаївна. – Тоді пульта для управління світлом у нас не було. Щоб вимкнути світло, треба було лізти в оркестрову яму. А щоб увімкнути гірлянди на ялинці, треба було вимкнути світло на сцені. Тодішній завгосп Вадим Іванович сидів там у очікуванні сигналу. Звукооператор Руслан Тищенко вмикає фанфари – ялинка має ввімкнутися. За сценою біля розетки чекала Ольга Дробченко, яка тоді працювала костюмером (Царство їй небесне). І ось звучать фанфари, вимикається світло, а ялинка не горить. Починається паніка, всі кричать. Ольга Іванівна спокійно промовляє: «Не попаду…» Виявляється, в суцільній темряві вона не могла попасти вилкою в розетку. Сміялися всі ми дуже довго. І взагалі на репетиціях ми багато сміємося: хтось не туди пішов, не те зробив… На репетиціях колектив згуртовується, а всілякі курйози запам’ятовуються навіть дужче, ніж вистави.
На сцені БК роль Діда Мороза виконує зазвичай директор Микола Тарапата. А Валентині Кулик випадає честь грати цю роль у новорічну ніч.
– З маленькими дітками легше, тільки іноді вони лякаються і плачуть, – згадує Валентина Миколаївна. – Здебільшого біжать назустріч, готові танцювати й розказувати віршики.
Бувало, діти питали: «А ти точно Дід Мороз? А звідки ти приїхав? А як ти до мене потрапив – у нас же немає каміна?»
Якось ми прийшли до дівчинки, якій років 6–7. Батьки за дверима вручили подарунок. Запаковану коробку, ми не знали, що в ній. Дівчинка розказала віршик, заспівала пісеньку. А потім розірвала коробку й радісно закричала: «Мамо! Я ж тобі казала, що Дід Мороз подарує ковзани!» Кричала так гучно, що злякалися ми.
Автор: Сергій Ніконов
Читайте також:
ЖІНКА ЗАХИСТИЛА СЕБЕ ВІД НАПАДНИКА І ТЕПЕР СЯДЕ В ТЮРМУ
2