6 березня виповнюється 90 років  від  дня народження Олександра Білаша (1931–2003), уродженця міста Градизьк на Полтавщині, композитора, Героя України. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті згідно із Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» ювілей видатного українського культурного діяча відзначається на державному рівні. 

Справжній народний музикант

В історії професійної музичної творчості є композитори різного «ґатунку». Твори одних, певне, назавжди залишаться надбанням вузького кола інтелектуальної еліти. Інші, навпаки, догоджають смакам широкої публіки. Найталановитіші знаходять тонкий компроміс між цими двома крайнощами. А є щасливці, кращі твори яких, ледве народившись, назавжди залишають свого автора та йдуть у самостійне життя. Саме до таких митців належить Олександр Іванович Білаш.
Про творчість та особистість Олександра Білаша сказано безліч теплих слів. Хоча, здається, слова тут вже недоречні. 

У сімейному колі

Два кольори» (сл. Дмитра Павличка) 

https://www.youtube.com/watch?v=q729USGsCLU&ab_channel=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0

 «Ясени» 

«Прилетіла ластівка»

«Сніг на зеленому листі» (всі на слова Михайла Ткача)

«Цвітуть осінні тихі небеса» (слова  Андрія Малишка)

 «Журавка» (сл. В.Юхимовича, 1975)

«Явір і яворина» (слова Дмитра Павличка) 

 І ще  сотні  пісенних «дітей» полтавця – давно вже не просто вокально-інструментальні твори у куплетно-строфічній формі. Цими мелодіями тепер співає  Україна, подібно Італії з її «Santa Licia» та «Torna Sorriente».
Для подібного гармонійного унісону між творчістю окремого композитора та музичним «нутром» його народу мають бути  вагомі причини. Олександр Білаш – лірик за природою свого обдарування. Висока сентиментальність у найкращому, лаконізм трагічних висловлювань, влучний психологізм – ось лише основні емоційно-образні грані його творчості. Саме ці ознаки найчастіше складають засадничі риси українського національного характеру.
Місце народження  доволі символічне. Митець народився 6 березня 1931 року у містечку Градизьк на Полтавщині. Козацький Полтавський край  має всі підстави претендувати на звання душі і серця нашої землі. Які пісні «найукраїнськіші» – полтавські, яка говірка найколоритніша – «польтавська», хто найкраща дівка на нашій театральній сцені – «Наталка-Полтавка» з п’єси полтавця ж Івана Котляревського… Багато зробили для української та світової музики полтавці за народженням та за походженням: Микола Лисенко (с.Гриньків), брати Майбороди (хутір Пелеховщина), Петро Чайковський (його прадід, козак Петро Чайка, – родом з м. Кременчука).
Цікаво, що розпочинав музичну кар’єру як справжній народний музикант: грав, за власними словами, «не по нотах, а по весіллях» – спочатку на саморобному баяні, згодом на акордеоні. Звісно, тоді ще про нотну грамоту  не йшлося – Сашко грав – і як грав! – виключно «по слуху», як десятки поколінь народних виконавців-самоуків.  

Пам’ятник у Градизьку

«В мелодії нота, як буква у слові»

Ази професійної музичної освіти 16-річний Сашко отримав у Київській музичній школі для дорослих. Вчителями ж були земляки – брати Майбороди: Платон викладав теорію музики, а Георгій – гармонію. 
Можливо,  творча вдача автора славетної «Пісні про рушник» (П.Майбороди) й визначила майбутній пісенний характер музи Білаша. Після музичної школи майбутній композитор вступає до Житомирського музичного училища, а згодом і до Київської консерваторії. Син сільського бухгалтера обрав долю музиканта. А отже, мусив у неймовірно стислий строк максимально розширити свою музичну та загальну ерудицію.Ретельно вивчав українську та світову музичну класику, жадібно читав літературу, особливо поезію, зацікавився творчістю Тараса Шевченка. У Київській консерваторії  навчався у класі видатного композитора та педагога М.М. Вілінського.
«В мелодії нота, як буква у слові.
Мелодія в пісні, як слово в рядку.
А пісня алмазом виблискує в мові,
А мова у музиці – травнем в садку».
Ці авторські поетичні рядки цілком можна вважати творчим кредо Білаша. Відомо, як довго і прискіпливо композитор шукав поетів, чиї натхненні вірші викликали б до життя новий пісенний шедевр. Не кожен поет-сучасник удостоївся честі бути «озвученим» самим Білашем. Серед них – Андрій Малишко, Дмитро Павличко, Іван Драч, Михайло Стельмах, Євген Гуцало та безліч інших. Звичайно, пісні та солоспіви писалися і на тексти класиків (Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та ін.). 
Проте далеко не завжди Олександр Білаш шукав «чужих» слів: окрім музики, іншою іпостассю його ліричної творчої душі була поезія. Між 1977 та 2001рр. ним було створено десять поетичних збірок, серед них – «Мелодія», «Криниця», «Ластів’яні ноти», «Мамине крило». 

Його творчість – наші культурні скарби 

 
Музична творчість Білаша – це не тільки пісні та солоспіви, тобто твори «малих форм». Ще один жанр – опера. Серед іншого  це й створена у 1965 році уродженцем Полтавщини опера «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка. На думку дослідників, це не вичавлений пресом комуністичних «постанов» мелодизм, що складав фундамент творчого стилю композитора.   «Білаш вніс такий мелодизм в оперу – саме те, за чим зголодніли і співаки, і слухачі»,- стверджував Дмитро Гнатюк, найближчий друг та постійний виконавець творів композитора. Ще одним масштабним твором Олександра Білаша є ораторія «Вишневий вітер» на слова Івана Драча «На смерть поета», присвячена Тарасові Шевченку (1989). Монументальна  композиція призначена для читця, трьох солістів, хору та великого симфонічного оркестру. До вокально-симфонічних творів композитора також належать кантати «Надвечірні дзвони» (присвячена трагедії кремлівського геноциду-голодомору 1932-33 рр.)  на слова В.Бровченка (1993) та «Поклони» на слова Івана Франка (1994). 

У творчому доробку Олександра Білаша знаходимо також чудові зразки музики для дітей. Це присвячений онучці фортепіанний цикл з дев’яти п’єс «Тетянчин альбом» (2000), а також два пісенних цикли «Алфавітні усмішки» (1993) та «Пшениченька» (1997). Мало хто з композиторів ХХ ст. не оминув принад «десятої музи», і Білаш – не виняток. Ним створена музика до  кінофільмів: «Роман і Франческа», «Сейм виходить з берегів», «Сон», «Бур’ян», «Дума про місто», «Вир», «Небезпечна гастроль»… Його творчість – наші культурні скарби.


Увічнення пам’яті


Олександр Білаш прожив цікаве і бурхливе творче життя. Митець отримав низку почесних премій та відзнак, всенародне визнання та справжню популярність. А це вже заповітна мрія кожної творчої людини. Своїм життям ніби поєднав цілі покоління української творчої еліти – поетів, письменників, літераторів, композиторів, виконавців… Біографії декого з них, наприклад, Дмитра Павличка та Дмитра Гнатюка, назавжди історично пов’язані з іменем українського пісняра. 

На малій батьківщині, у Градизькій об’єднаній територіальній громаді шанують  земляка: тут створили музей про композитора; у місцевій гімназії встановили бюст, у центрі селища – бронзове погруддя, а у школі, де навчався – пам’ятну дошку; постать композитора увічнено у назвах народного хору, музичної школи та гімназії. Здається, що навіть після власної смерті (6 травня 2003 року) Олександр Білаш не полишає важливої справи свого життя – пошуку молодих талантів, адже щорічно відбувається у Градизьку, започаткований ним, фестиваль «Пісенні джерела».

Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційних сайтів Національної спілки композиторів України та фонду ім. Олександра Білаша)

Світлини: офіційний сайт фонду ім. Олександра Білаша http://www.bilash.in.ua/ 

Поділись з друзями!
error1
fb-share-icon