Advertisement
Advertisement

У Полтавському кафедральному Свято-Успенському соборі Православної Церкви України (ПЦУ) під час панахиди згадали всіх захисників, які торік загинули у російсько-українській війні на Донбасі. Такі панахиди за загиблими воїнами Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та Полтавська єпархія ПЦУ започаткували торік, у березні. 

Панахиду відправив Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір разом із духовенством єпархії. Очільник Полтавської єпархії ПЦУ під час літії пом’янув імена кожного з 56 вбитих у 2020 році російськими окупантами та проросійськими сепаратистами воїнів російсько-української війни.

«Ми мусимо розуміти, що за кожною втратою до нас звертаються майбутні покоління українців, і ті, хто відійшов у вічність, щоб ми мінялися. Бо від нас залежить, якою буде наша країна. Я певний, що Україні бути, вона буде, як держава, але змінитися на краще, вона зможе лише тоді, коли кожен з нас почне міняти себе, і оці наші хлопці, дівчата, які віддають життя, виконуючи свій обов’язок – громадський, християнський, людський, вони нам мають бути величезним стимулом для змін»,– сказав Архієпископ. Він наголосив, що така панахида – це  християнський обов’язок, нагадування усім нам, що російсько-українська війна триває, що ми маємо пам’ятати наших Героїв, пам’ятати, якою ціною ми платимо за незалежність України. 

Участь у вшануванні Героїв беруть також громадські діячі, місцеві депутати, Полтавський обласний відділ Міністерства у справах ветеранів України та курсанти й викладачі Полтавського військового коледжу сержантського складу Інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут. Протягом поминальної служби курсанти тримали у руках портрети полеглих.

«Це панахида за всіма захисниками України в 2020-му. Торік загинуло 56 військових, серед них одна жінка. Вшановуємо пам’ять бійців усіх силових структур, в тому числі й нацгвардії, померлих від давніших бойових поранень і внаслідок підривів на мінах. У 2020 році віддав своє життя за незалежність України  22-річний мешканець села Вирішальне неподалік Лохвиці Максим Хітайлов: у квітні 2019-го вступив до ЗСУ на військову службу за контрактом, гранатометник 72-ї бригади імені Чорних запорожців загинув у бою за спостережний пункт “Баня” на Луганщині, на схід від Золотого, 18 лютого, коли російсько-окупаційні війська посунули в масований наступ. Щоб ми вирішували свої проблеми в тилу, на Донбасі тримають оборону від російських агресорів українські військові. І кладуть за Україну життя. Вічна пам’ять полеглим за Україну!» – сказав  регіональний представник УІНП у Полтавській  області Олег Пустовгар. Він коротко розповів про кожного Героя.




1. Сергій Дичек. Старший солдат, водій-санітар медичної роти 130-го розвідувального батальйону 5 січня 2020 року підірвався на  міні.
2. Сергій Рацун. 5 січня  неподалік села Кримське Новоайдарівського району Луганщини російський ворожий снайпер з боку окупованого Жолобка поцілив Сергію в голову.
3. Микола Довженко. Мав 23 роки. Служив у бригаді ім. Лицарів Зимового походу – спершу на посаді сапера-розвідника, а потім – старшого стрільця. 9 січня у районі Красногорівки на Донеччині російсько-терористичні війська обстріляли позиції ЗСУ зі стрілецької зброї. Тяжко пораненого, встигли доправити до лікарні. Проте за кілька годин, уже 10 січня, хлопець помер.
4. Олексій Кучкін (Василевський). Старший стрілець мехбатальйону бригади ім. кошового отамана Івана Сірка загинув через місяць після свого весілля, 15 січня, у промзоні Авдіївки від кулі ворожого російського снайпера.
5. Ігор Хімічук. Служив у 72-й бригаді імені Чорних запорожців. Загинув 16 січня  поблизу села Новозванівка Попаснянського району. З боку окупованого селища Калинове в нього поцілив російський снайпер.
6. Валерій Закусило “Морячок”. Служив у 72-й бригаді ЗСУ (старший солдат). Загинув 18 січня в Попаснянському районі Луганської області від кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу.
7. Олександр Слободанюк “Кеп” / “Погранець”. Захищав Україну з перших днів російсько-української війни. На Водохреще, 19 січня росіяни атакували позиції українців із протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Тоді отримав поранення, але евакуювати з позиції не встигли – наступною  влучила снайперська куля.
8. Василь Муха. Останній бій прийняв у районі селища Опитне Ясинуватського району 20 січня 2020 року, відкривши під час ворожого обстрілу вогонь у відповідь з кулемета.
9. Микола Сорочук. Назавжди залишився 22-річним. Старший солдат, військовослужбовець 10-ї гірсько-штурмової бригади загинув 22 січня в районі Водяного на Донеччині під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї.
10. Євген Щуренко. 26 січня  поблизу Красногорівки бойову машину з українськими бійцями обстріляли з СПГ-9 з боку окупованої Старомихайлівки. Від уламкового поранення в голову загинув миттєво.
11. Антон Хоба. Воював під Дебальцевим, а в грудні 2014-го разом із групою добровольців полку виїхав на захист Донецького аеропорту. 26 січня в районі селища Північне Донецької області “кіборг” підірвався на міні-пастці.
12. Клавдія Ситник (Король), яка доставляла медикаменти на позиції, отримала поранення. Побратими кинулися надавати першу допомогу, але померла на ношах для евакуації.
13. Максим Хітайлов “Хітмен” з села Вирішальне на Полтавщині загинув у бою за  спостережний пункт “Баня” на Луганщині.
14. Дмитро Гринь. Старший водій мотопіхотної бригади. 26 лютого 2020 року поблизу Майорська, отримав множинні осколкові поранення. Встигли евакуювати до лікарні, але того ж дня помер.
15. Володимир Федченко “Фед”. Сержант взводу 93-ї механізованої бригади “Холодний Яр» загинув 27 лютого від кулі ворожого снайпера,  в той момент, коли надавав допомогу пораненому побратиму.
16. Сергій Руських. Сержант, військовослужбовець 46-ї десантно-штурмової бригади. Загинув 1 березня в Станично-Луганському районі.
17. Володимир Черненко. Старший сержант мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського.
18. Дмитро Осичкін. Старший солдат, військовослужбовець мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка підірвався на міні 5 березня поблизу селища Піски.
19. Дмитро Фірсов “Фірс” був командиром взводу у 93-ій механізованій бригаді. 6 березня під Кримським на Луганщині загинув від мінно-вибухової травми, несумісної з життям.
20. Євген Черних. Солдат 57-ої мотопіхотної бригади загинув 8 березня під час обстрілу російськими окупантами вантажівки Об’єднаних сил, яка рухалася до позицій українських військовослужбовців у районі селища Опитне.
21. Богдан Петренко. 23-річний військовослужбовець бригади ім. Чорних запорожців боровся за життя шість днів. 4 березня під Оріховим на Луганщині зазнав важких осколкових поранень.
22. Віктор Солтис “А-Ка”. Командир розвідвідділення розвідувального батальйону. Загинув 10 березня в районі селища Піски під час обстрілу із протитанкового ракетного комплексу, коли окупани підбили вантажівку ГАЗ-66, у якій їхали військові.
23. Андрій Ведешин “Бармен”. Також їхав у тій злощасній вантажівці, в кабіну якої влучила російська ракета. Намагалися врятувати, проте поранення виявилося несумісним із життям.
24. Ілля Пережогін “Князь”.10 березня куля ворожого снайпера обірвала життя 26-річного молодшого сержанта 13-го розвідбатальйону.
25. Олексій Золін. Загинув 19 березня  від снайперського пострілу в голову в районі Новоолександрівки Попаснянського району на Луганщині.
26. Сергій Мовчанюк. Воїн 57-ї мотопіхотної бригади загинув 30 березня на позиції між селами Первомайське і Невельське поблизу Донецька.
27. Олександр Маланчук. 21-річний командир взводу гірсько-штурмової бригади ЗСУ 31 березня отримав смертельне поранення. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
28. Олексій Купріков “Лєший”. Солдат, механік-водій бригади “Холодний Яр”. Воював у районі Авдіївки, Новоселівки Другої, на околицях Кримського на Луганщині. Там, під час обстрілу позиції  біля Кримського, і загинув 9 квітня, зазнавши  осколкових поранень.
29. Леонід Скакуненко “Барон”. У 2014 році, після початку війни, був мобілізований до лав Національної гвардії. А згодом повернувся на війну вже у Збройних силах, з якими підписав контракт. Солдат бригади “Холодний Яр”. Брав участь бойових діях у Новотроїцькому, Новоселівці Другій, на околицях Кримського. У Вербну неділю, 12 квітня, росіяни обстріляли українські позиції поблизу Кримського на Луганщині з ручних протитанкових гранатометів. Отримав поранення, несумісні з життям.
30. Андрій Шинкарук. Боєць мотопіхотного батальйону “Волинь”, воював у районі Дебальцевого. Загинув 20 квітня, коли бойовики відкрили вогонь по позиціях Об’єднаних сил поблизу Мар’їнки з протитанкового гранатомета.
31. Олексій Лісін. Солдат бригади  “Холодний Яр” загинув на бойовому посту ввечері 28 квітня. По українських позиціях у районі Жолобок-Кримське на Луганщині тоді ворог ударив з важкої артилерії.
32. Олександр Карпика. Старший солдат, хімік відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту чергував в зоні відповідальності бригади імені князя Костянтина Острозького поблизу Катеринівки в Попаснянському районі. Куля російського снайпера влучила під бронежилет, пошкодивши великі кровоносні судини. Медики Старобільської лікарні боролися за Сашкове життя кілька годин…
33. Сергій Губанов “Сєдой”. Підірвався на міні 20 травня біля Трьохізбенки. Указом президента Сергію Губанову надано звання Героя України.
34.Євген Сафонов. 21 травня вантажівка, в якій їхав, потрапила під ворожий обстріл, боєцьзагинув на місці.
35. Віталій Лімборський. Загинув 26 травня під час обстрілу позицій ЗСУ під Мар’їнкою на Донеччині
36. Леонід Добрянський “Старий”. Із 2014-го по 2015-й рік воював у складі 72-ї механізованої бригади. Ворожий обстріл обірвавйого життя 13 червня в Попаснянському районі на Луганщині.
37. Ілля Струк. Загинув17 червня від кульового поранення внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї, під час бойового чергування на Горлівському напрямку біля селища Шуми.
38. Богдан Коваленко “Геркулес”. Старшому солдату бригади імені Івана Мазепи було 22 роки. 18 червня під час бойового чергування в районі Авдіївки влучила куля ворожого снайпера. Помер під час евакуації до лікувального закладу.
39. Іван Дедюх. Солдат штурмового батальйону “Айдар” загинув 27 червня біля села Старогнатівка від численних осколкових поранень.
40. Олег Шило. Солдат бригади імені Костянтина Острозького. Коли ввечері 8 липня російські окупанти почали обстріл у районі Попасної на Луганщині, облаштовував фортифікаційні конструкції. Куля пройшла під серцем, роздробивши ліву руку й пробивши легені. Медики півтори години боролися за його життя.
41. Тарас Матвіїв. Героїчно загинув10 липня під Троїцьким на Луганщині, врятувавши побратимів. Одна з мін влучила в бліндаж, укріплення обвалилося й загорілося. Витягнув у безпечне місце двох бійців, коли на позицію впала ще одна міна. Помер під час евакуації.
 42. Євген Чумаченко. Солдат десантно-штурмової бригади загинув 13 липня у районі Славного під час прицільного ворожого обстрілу позицій українських військ.
43. Дмитро Красногрудь “Мир”. 13 липня ішов на чолі групи розвідників  поблизу окупованої Горлівки, підірвався міні.
44. Микола Ілін “Естонець”. Етнічний білорус, який мав громадянство Естонії і загинув за Україну.
45. Ярослав Журавель. На фронт пішов 2015 року. Окупанти відкрили вогонь по беззбройній евакуаційній групі в білих шоломах, з усіма розпізнавальними знаками гуманітарної місії. Був поранений, але залишався живим. Скільки стікав кров’ю без допомоги в “сірій зоні” – невідомо.
46. Василь Кравченко. Загинув від кулі російського снайпера 20 липня в районі села Шуми біля Горлівки.
47. Артем Козій. Матрос, військовослужбовець ВМС ЗСУ. 21 липня під Павлополем позиції морпіхів окупанти обстріляли з автоматичних гранатометів. Зазнав поранень, був евакуйований до Маріупольского шпиталю. Лікарі сім годин боролися за життя хлопця…
48. Віталій Грицишин. Старший солдат штурмового батальйону “Донбас”.
49. Володимир Хоменко. Старший сержант, командир кулеметного взводу “Донбас”. Обходячи осередок вогню в “сірій зоні”, він і його побратим Віталій Грицишин підірвалися на мінному полі противника.
50. Тарас Кубійович. Молодший сержант, військовослужбовець 14-ї механізованої бригади.
51. Руслан Волков. Мав 20 років. 6 вересня матрос, вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35-ї бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського  разом із побратимом їхав гасити лісову пожежу в зоні проведення ООС – поблизу селища Новгородське на Донеччині. Проте  машина-“поливалка”, в якій бійці прямували до осередків полум’я, підірвалася на невідомому вибуховому пристрої.
52. Костянтин Оверко. Старший матрос батальйону морської піхоти  боровся за життя більше трьох місяців. 20 червня поблизу Південного під Горлівкою ворожий снайпер поцілив Костянтинові в живіт. 24 вересня серце воїна зупинилося.
53. Олександр Фарина. 26-річний боєць гірсько-штурмової бригади майже півроку боровся з наслідками тяжких поранень, які отримав 20 квітня. Помер 11 жовтня.
54. Михайло Старостін “Тихий”. Із 2010 року  служив у Криму. І коли почалася російська окупація, не зрадив присязі. Старший сержант бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського загинув 30 жовтня неподалік селища Водяне.
55. Володимир Бондарюк “Піндос”. Сержант бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського загинув 30 жовтня поблизу Водяного Волноваського району Донецької області.
56. В’ячеслав Мінкін. Старшого стрільця бригади імені Чорних Запорожців 24 листопада на позиції під Авдіївкою смертельно поранив ворожий снайпер.

Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП
 
Світлини та відео: вірянин ПЦУ Олександр Розум

Advertisement
2021-02-12
0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі