У Полтавському кафедральному Свято-Успенському соборі Православної Церкви України (ПЦУ) під час панахиди згадали всіх захисників, які торік загинули у російсько-українській війні на Донбасі. Такі панахиди за загиблими воїнами Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та Полтавська єпархія ПЦУ започаткували торік, у березні.
Панахиду відправив Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір разом із духовенством єпархії. Очільник Полтавської єпархії ПЦУ під час літії пом’янув імена кожного з 56 вбитих у 2020 році російськими окупантами та проросійськими сепаратистами воїнів російсько-української війни.
«Ми мусимо розуміти, що за кожною втратою до нас звертаються майбутні покоління українців, і ті, хто відійшов у вічність, щоб ми мінялися. Бо від нас залежить, якою буде наша країна. Я певний, що Україні бути, вона буде, як держава, але змінитися на краще, вона зможе лише тоді, коли кожен з нас почне міняти себе, і оці наші хлопці, дівчата, які віддають життя, виконуючи свій обов’язок – громадський, християнський, людський, вони нам мають бути величезним стимулом для змін»,– сказав Архієпископ. Він наголосив, що така панахида – це християнський обов’язок, нагадування усім нам, що російсько-українська війна триває, що ми маємо пам’ятати наших Героїв, пам’ятати, якою ціною ми платимо за незалежність України.
Участь у вшануванні Героїв беруть також громадські діячі, місцеві депутати, Полтавський обласний відділ Міністерства у справах ветеранів України та курсанти й викладачі Полтавського військового коледжу сержантського складу Інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут. Протягом поминальної служби курсанти тримали у руках портрети полеглих.
«Це панахида за всіма захисниками України в 2020-му. Торік загинуло 56 військових, серед них одна жінка. Вшановуємо пам’ять бійців усіх силових структур, в тому числі й нацгвардії, померлих від давніших бойових поранень і внаслідок підривів на мінах. У 2020 році віддав своє життя за незалежність України 22-річний мешканець села Вирішальне неподалік Лохвиці Максим Хітайлов: у квітні 2019-го вступив до ЗСУ на військову службу за контрактом, гранатометник 72-ї бригади імені Чорних запорожців загинув у бою за спостережний пункт “Баня” на Луганщині, на схід від Золотого, 18 лютого, коли російсько-окупаційні війська посунули в масований наступ. Щоб ми вирішували свої проблеми в тилу, на Донбасі тримають оборону від російських агресорів українські військові. І кладуть за Україну життя. Вічна пам’ять полеглим за Україну!» – сказав регіональний представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар. Він коротко розповів про кожного Героя.
| 1. Сергій Дичек. Старший солдат, водій-санітар медичної роти 130-го розвідувального батальйону 5 січня 2020 року підірвався на міні. |
| 2. Сергій Рацун. 5 січня неподалік села Кримське Новоайдарівського району Луганщини російський ворожий снайпер з боку окупованого Жолобка поцілив Сергію в голову. |
| 3. Микола Довженко. Мав 23 роки. Служив у бригаді ім. Лицарів Зимового походу – спершу на посаді сапера-розвідника, а потім – старшого стрільця. 9 січня у районі Красногорівки на Донеччині російсько-терористичні війська обстріляли позиції ЗСУ зі стрілецької зброї. Тяжко пораненого, встигли доправити до лікарні. Проте за кілька годин, уже 10 січня, хлопець помер. |
| 4. Олексій Кучкін (Василевський). Старший стрілець мехбатальйону бригади ім. кошового отамана Івана Сірка загинув через місяць після свого весілля, 15 січня, у промзоні Авдіївки від кулі ворожого російського снайпера. |
| 5. Ігор Хімічук. Служив у 72-й бригаді імені Чорних запорожців. Загинув 16 січня поблизу села Новозванівка Попаснянського району. З боку окупованого селища Калинове в нього поцілив російський снайпер. |
| 6. Валерій Закусило “Морячок”. Служив у 72-й бригаді ЗСУ (старший солдат). Загинув 18 січня в Попаснянському районі Луганської області від кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу. |
| 7. Олександр Слободанюк “Кеп” / “Погранець”. Захищав Україну з перших днів російсько-української війни. На Водохреще, 19 січня росіяни атакували позиції українців із протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Тоді отримав поранення, але евакуювати з позиції не встигли – наступною влучила снайперська куля. |
| 8. Василь Муха. Останній бій прийняв у районі селища Опитне Ясинуватського району 20 січня 2020 року, відкривши під час ворожого обстрілу вогонь у відповідь з кулемета. |
| 9. Микола Сорочук. Назавжди залишився 22-річним. Старший солдат, військовослужбовець 10-ї гірсько-штурмової бригади загинув 22 січня в районі Водяного на Донеччині під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї. |
| 10. Євген Щуренко. 26 січня поблизу Красногорівки бойову машину з українськими бійцями обстріляли з СПГ-9 з боку окупованої Старомихайлівки. Від уламкового поранення в голову загинув миттєво. |
| 11. Антон Хоба. Воював під Дебальцевим, а в грудні 2014-го разом із групою добровольців полку виїхав на захист Донецького аеропорту. 26 січня в районі селища Північне Донецької області “кіборг” підірвався на міні-пастці. |
| 12. Клавдія Ситник (Король), яка доставляла медикаменти на позиції, отримала поранення. Побратими кинулися надавати першу допомогу, але померла на ношах для евакуації. |
| 13. Максим Хітайлов “Хітмен” з села Вирішальне на Полтавщині загинув у бою за спостережний пункт “Баня” на Луганщині. |
| 14. Дмитро Гринь. Старший водій мотопіхотної бригади. 26 лютого 2020 року поблизу Майорська, отримав множинні осколкові поранення. Встигли евакуювати до лікарні, але того ж дня помер. |
| 15. Володимир Федченко “Фед”. Сержант взводу 93-ї механізованої бригади “Холодний Яр» загинув 27 лютого від кулі ворожого снайпера, в той момент, коли надавав допомогу пораненому побратиму. |
| 16. Сергій Руських. Сержант, військовослужбовець 46-ї десантно-штурмової бригади. Загинув 1 березня в Станично-Луганському районі. |
| 17. Володимир Черненко. Старший сержант мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського. |
| 18. Дмитро Осичкін. Старший солдат, військовослужбовець мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка підірвався на міні 5 березня поблизу селища Піски. |
| 19. Дмитро Фірсов “Фірс” був командиром взводу у 93-ій механізованій бригаді. 6 березня під Кримським на Луганщині загинув від мінно-вибухової травми, несумісної з життям. |
| 20. Євген Черних. Солдат 57-ої мотопіхотної бригади загинув 8 березня під час обстрілу російськими окупантами вантажівки Об’єднаних сил, яка рухалася до позицій українських військовослужбовців у районі селища Опитне. |
| 21. Богдан Петренко. 23-річний військовослужбовець бригади ім. Чорних запорожців боровся за життя шість днів. 4 березня під Оріховим на Луганщині зазнав важких осколкових поранень. |
| 22. Віктор Солтис “А-Ка”. Командир розвідвідділення розвідувального батальйону. Загинув 10 березня в районі селища Піски під час обстрілу із протитанкового ракетного комплексу, коли окупани підбили вантажівку ГАЗ-66, у якій їхали військові. |
| 23. Андрій Ведешин “Бармен”. Також їхав у тій злощасній вантажівці, в кабіну якої влучила російська ракета. Намагалися врятувати, проте поранення виявилося несумісним із життям. |
| 24. Ілля Пережогін “Князь”.10 березня куля ворожого снайпера обірвала життя 26-річного молодшого сержанта 13-го розвідбатальйону. |
| 25. Олексій Золін. Загинув 19 березня від снайперського пострілу в голову в районі Новоолександрівки Попаснянського району на Луганщині. |
| 26. Сергій Мовчанюк. Воїн 57-ї мотопіхотної бригади загинув 30 березня на позиції між селами Первомайське і Невельське поблизу Донецька. |
| 27. Олександр Маланчук. 21-річний командир взводу гірсько-штурмової бригади ЗСУ 31 березня отримав смертельне поранення. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). |
| 28. Олексій Купріков “Лєший”. Солдат, механік-водій бригади “Холодний Яр”. Воював у районі Авдіївки, Новоселівки Другої, на околицях Кримського на Луганщині. Там, під час обстрілу позиції біля Кримського, і загинув 9 квітня, зазнавши осколкових поранень. |
| 29. Леонід Скакуненко “Барон”. У 2014 році, після початку війни, був мобілізований до лав Національної гвардії. А згодом повернувся на війну вже у Збройних силах, з якими підписав контракт. Солдат бригади “Холодний Яр”. Брав участь бойових діях у Новотроїцькому, Новоселівці Другій, на околицях Кримського. У Вербну неділю, 12 квітня, росіяни обстріляли українські позиції поблизу Кримського на Луганщині з ручних протитанкових гранатометів. Отримав поранення, несумісні з життям. |
| 30. Андрій Шинкарук. Боєць мотопіхотного батальйону “Волинь”, воював у районі Дебальцевого. Загинув 20 квітня, коли бойовики відкрили вогонь по позиціях Об’єднаних сил поблизу Мар’їнки з протитанкового гранатомета. |
| 31. Олексій Лісін. Солдат бригади “Холодний Яр” загинув на бойовому посту ввечері 28 квітня. По українських позиціях у районі Жолобок-Кримське на Луганщині тоді ворог ударив з важкої артилерії. |
| 32. Олександр Карпика. Старший солдат, хімік відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту чергував в зоні відповідальності бригади імені князя Костянтина Острозького поблизу Катеринівки в Попаснянському районі. Куля російського снайпера влучила під бронежилет, пошкодивши великі кровоносні судини. Медики Старобільської лікарні боролися за Сашкове життя кілька годин… |
| 33. Сергій Губанов “Сєдой”. Підірвався на міні 20 травня біля Трьохізбенки. Указом президента Сергію Губанову надано звання Героя України. |
| 34.Євген Сафонов. 21 травня вантажівка, в якій їхав, потрапила під ворожий обстріл, боєцьзагинув на місці. |
| 35. Віталій Лімборський. Загинув 26 травня під час обстрілу позицій ЗСУ під Мар’їнкою на Донеччині |
| 36. Леонід Добрянський “Старий”. Із 2014-го по 2015-й рік воював у складі 72-ї механізованої бригади. Ворожий обстріл обірвавйого життя 13 червня в Попаснянському районі на Луганщині. |
| 37. Ілля Струк. Загинув17 червня від кульового поранення внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї, під час бойового чергування на Горлівському напрямку біля селища Шуми. |
| 38. Богдан Коваленко “Геркулес”. Старшому солдату бригади імені Івана Мазепи було 22 роки. 18 червня під час бойового чергування в районі Авдіївки влучила куля ворожого снайпера. Помер під час евакуації до лікувального закладу. |
| 39. Іван Дедюх. Солдат штурмового батальйону “Айдар” загинув 27 червня біля села Старогнатівка від численних осколкових поранень. |
| 40. Олег Шило. Солдат бригади імені Костянтина Острозького. Коли ввечері 8 липня російські окупанти почали обстріл у районі Попасної на Луганщині, облаштовував фортифікаційні конструкції. Куля пройшла під серцем, роздробивши ліву руку й пробивши легені. Медики півтори години боролися за його життя. |
| 41. Тарас Матвіїв. Героїчно загинув10 липня під Троїцьким на Луганщині, врятувавши побратимів. Одна з мін влучила в бліндаж, укріплення обвалилося й загорілося. Витягнув у безпечне місце двох бійців, коли на позицію впала ще одна міна. Помер під час евакуації. |
| 42. Євген Чумаченко. Солдат десантно-штурмової бригади загинув 13 липня у районі Славного під час прицільного ворожого обстрілу позицій українських військ. |
| 43. Дмитро Красногрудь “Мир”. 13 липня ішов на чолі групи розвідників поблизу окупованої Горлівки, підірвався міні. |
| 44. Микола Ілін “Естонець”. Етнічний білорус, який мав громадянство Естонії і загинув за Україну. |
| 45. Ярослав Журавель. На фронт пішов 2015 року. Окупанти відкрили вогонь по беззбройній евакуаційній групі в білих шоломах, з усіма розпізнавальними знаками гуманітарної місії. Був поранений, але залишався живим. Скільки стікав кров’ю без допомоги в “сірій зоні” – невідомо. |
| 46. Василь Кравченко. Загинув від кулі російського снайпера 20 липня в районі села Шуми біля Горлівки. |
| 47. Артем Козій. Матрос, військовослужбовець ВМС ЗСУ. 21 липня під Павлополем позиції морпіхів окупанти обстріляли з автоматичних гранатометів. Зазнав поранень, був евакуйований до Маріупольского шпиталю. Лікарі сім годин боролися за життя хлопця… |
| 48. Віталій Грицишин. Старший солдат штурмового батальйону “Донбас”. |
| 49. Володимир Хоменко. Старший сержант, командир кулеметного взводу “Донбас”. Обходячи осередок вогню в “сірій зоні”, він і його побратим Віталій Грицишин підірвалися на мінному полі противника. |
| 50. Тарас Кубійович. Молодший сержант, військовослужбовець 14-ї механізованої бригади. |
| 51. Руслан Волков. Мав 20 років. 6 вересня матрос, вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35-ї бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського разом із побратимом їхав гасити лісову пожежу в зоні проведення ООС – поблизу селища Новгородське на Донеччині. Проте машина-“поливалка”, в якій бійці прямували до осередків полум’я, підірвалася на невідомому вибуховому пристрої. |
| 52. Костянтин Оверко. Старший матрос батальйону морської піхоти боровся за життя більше трьох місяців. 20 червня поблизу Південного під Горлівкою ворожий снайпер поцілив Костянтинові в живіт. 24 вересня серце воїна зупинилося. |
| 53. Олександр Фарина. 26-річний боєць гірсько-штурмової бригади майже півроку боровся з наслідками тяжких поранень, які отримав 20 квітня. Помер 11 жовтня. |
| 54. Михайло Старостін “Тихий”. Із 2010 року служив у Криму. І коли почалася російська окупація, не зрадив присязі. Старший сержант бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського загинув 30 жовтня неподалік селища Водяне. |
| 55. Володимир Бондарюк “Піндос”. Сержант бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського загинув 30 жовтня поблизу Водяного Волноваського району Донецької області. |
| 56. В’ячеслав Мінкін. Старшого стрільця бригади імені Чорних Запорожців 24 листопада на позиції під Авдіївкою смертельно поранив ворожий снайпер. |
Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП
Світлини та відео: вірянин ПЦУ Олександр Розум
1