– Як прийняв тебе Квебек? Розкажи про нього з точки зору туристки: природа, їжа, культура… До речі, канадці забобонні, мають якісь прикмети?
– Тут народжують у 40, носять кроп-топи і посміхаються незнайомцю. Квебек – країна, де можливо все!
Я була вражена кількістю активних людей, які слідкують за здоров’ям. Тут не побачиш бабусь на лавочках. Усі вони ходять, бігають або катаються на велосипедах. У 60 деякі лише починають займатися спортом і живуть до 90.
Річ у тім, що в Канаді не розвинута превентивна медицина. Тут 80% населення слідкують за харчуванням та займаються спортом. Якщо турбує тиск, то лікар скаже пити 2 літри води і гуляти швидким кроком. Якщо болить живіт – скажуть налаштувати харчування. Максимум – це пробіотики чи вітаміни. І лише за пів року–рік, якщо це не допоможе, виписують сильнодіючі ліки.
Я була приємно здивована, що у Лохвиці тепер стільки можливостей: відкрилися секції йоги і танців, спортивні зали, облагороджений Сосновий парк, діють фермерські магазини продуктів. На мою думку, у Лохвиці є все, аби люди були здоровими. Залишається питання звички та самодисципліни.
Канадцям наші прикмети здаються кумедними. А особливо – їх кількість.
Якось, Люі потрібно було забрати документи від юриста. Зайшовши в офіс, він поставив порожню пляшку на стіл. Юристкиня аж схопилася, але потім пояснила, що це значить у нашій культурі – до збитків.
А в мене був дисонанс із квітами. У Канаді, зазвичай, продають по 6, 10, 12 квіток. Тут не розподіляють на похоронні та святкові числа. Тож не спішіть злитися на іноземця, який приніс на побачення парне число квітів.
Канадійці менш забобонні. Вони не сидять «на доріжку», не хапаються за ґудзика, коли бачать чорну кішку, та не волають на жінку з пустим відром. Але вони із задоволенням асимілюються та поважають українські традиції.
Природа – це те, за що я люблю Канаду найбільше. В аеропорту, коли я вийшла з літака, думала втрачу свідомість від чистоти повітря. Таке відчуття, що гори та озера нереальні, неначе розмальовані. Тут надзвичайно яскраве Сонце, навіть узимку люди носять окуляри. Ми живемо у центрі міста, але постійно по вулиці бігають білки, зайці та бурундуки, у сміттєбаках риються єноти, літають колібрі та чайки. За містом вільно гуляють лисиці, олені та ведмеді. Інколи олені заходять на подвір’я поласувати квіточками, а лисиць можна підгодовувати – вони дружні, не нападають.