Щодня наше місто стає привабливішим та комфортнішим. От іще одна важлива та цікава для громади річ з’явилася в Пирятинській ОТГ. Інформаційна табличка поблизу Собору Різдва Богородиці допоможе не лише туристу, а й місцевому жителю дізнатися більше про рідне місто та його найстарішу споруду.
Ця табличка є першою, проте планується встановлення ще 8-9 таких же показників на історично важливих будівлях міста. Можливою стала ця ідея завдяки розробці та реалізації “Програми збереження культурної спадщини в Пирятинській ОТГ на 2020 рік”.
На урочисте відкриття зібралися представники громади та муніципалітету. Міський голова Олексій Рябоконь привітав присутніх із продовженням кропіткої роботи – відновлення та збереження національної пам’яті, виховання у свідомості жителів громади поваги до минулого. Олена Гуленко, начальник відділу культури і туризму міської ради, наголосила, що першою встановлено табличку на єдину на Пирятинщині пам’ятку архітектури національного значення. Та висловила надію на ефективну роботу в напрямку збереження пам’яток у майбутньому.
Більше про саму будівлю розповів краєзнавець Олександр Рудковський, який взяв участь у підготовці тексту таблички. Поезію присвячену Тарасові Шевченку, що бував у нашому храмі Різдва Богородиці, прочитала вихованка гуртка “Живе слово” Даша Семенина. Долучився до заходу й настоятель храму о.Михаїл – презентував громаді стародрук – Євангеліє 1735 року видання, що було придбане пирятинцем за 8 рублів та передано в храм ще в ХVII ст. Найближчим часом заплановано встановлення ще ряду табличок. Сподіваємося, що громада схвально відгукнеться про цю ініціативу та не допустить вандалізму.
Дослідники сперечаються про рік зведення храму, швидше за все це др.пол. ХVІІ ст. Існує версія, що в задумах будівничих це була оборонна козацька споруда або ж сотенна канцелярія. Адже з 1658 року Пирятин – сотенне містечко. Згодом споруду перебудували на церкву. Товщина стін будівлі більше 1,5 м.
ВРІЗКА: Про що ж мова
Собор Різдва Пресвятої Богородиці
Діючий православний храм у Пирятині. Зразок пізнього українського бароко. Пам’ятка архітектури національного значення. Унікальна культова споруда, яка не має аналогів на території Лівобережної України.
Храм був первісно освячений на честь Вознесіння Господнього. Перша згадка про нього в архівних документах, що збереглися, за 1736 рік. У 1787 році на замовлення й кошти лубенського полкового осавула Андрія Микитовича Ільченка був розширений, добудовано два притвори і переосвячений в церкву Різдва Богородиці.
У 1865 році збудували муровану огорожу. До 1930-х років Собор мав два престоли: один на честь Різдва Богородиці, другий – Миколая Чудотворця. На початку 1930-х храм був закритий, у 1933-му перетворений на зерносховище.
У листопаді 1941 на прохання жителів міста німецька окупаційна влада дозволила відновити роботу храму. Це була єдина не сплюндрована культова споруда в місті. Віруючі провели ремонт, богослужіння відновилися вже з Великодня 1942 року.
У 1961 церкву зачинили й використовували як склад. У 1963 Собор Різдва Богородиці був узятий під охорону держави як пам’ятка архітектури республіканського значення. Але будівля утримувалася в неналежному стані, особливо ж дерев’яні прибудови. Тому Державний комітет РМ УРСР у справах будівництва ухвалив рішення про проведення реставраційних робіт тільки мурованої частини споруди, а добудови демонтували. Сьогодні ми бачимо будівлю такою, як у XVII ст.
У 1970-х роках архітектор В. І. Корнеєва здійснила реставраційні роботи в споруді. До 1990 року тут містився історико-краєзнавчий музей. У 1990 році пирятинський собор Різдва Богородиці переданий релігійній громаді (УПЦ МП).
Відомо, що в цьому храмі в ХІХ ст. служили дід та батько Василя Григоровича, мистецтвознавця, конференц-секретаря Академії мистецтв. Відвідував богослужіння Тарас Шевченко, Марія Вілінська (Марко Вовчок) із чоловіком Опанасом Марковичем, академік живопису Аполлон Мокрицький, письменник Євген Гребінка.
1