23 квітня 2018 року, повертаючись з подорожі Західною Росією, перетнув російсько-український кордон. На території України поряд з пунктом пропуску “Бачівськ” був о 19 годині. Світловий день потроху підходив до свого закінчення. До Пирятина лишалось близько 300 кілометрів, а машин на трасі було зовсім небагато. Мені зупинився чоловік, який прямував до міста Глухова, що на Сумщині. Воно знаходиться за 42 кілометри від пункту пропуску, у північно-східній частині України. Розмовляючи з водієм, паралельно думав, що робити далі – їхати додому в ніч або заїжджати в Глухів і ночувати там. Другий варіант мені здався цікавішим, тому я обрав його. З власного досвіду знав, що мандрівник може знайти нічліг у будь-якому населеному пункті, запитуючи про це місцевих жителів. Заночувати можна не лише в їхньому помешканні, а й у будь-якому іншому місці, де є люди (храм, підприємство з охороною, цілодобова АЗС тощо).
Приїхали ми в центр Глухова близько 20 години вечора. Вже зовсім потемніло. Я розумів, що шукати нічліг таким способом краще по-видному, але нічого змінити не міг. Люди проходили повз мене, кожен у своїх справах. Молоді хлопці та дівчата спілкувалися, згуртувавшись у компанії, люди старшого віку неквапно гуляли вечірнім Глуховом. Вітаючись, запитував у прохожих: “Де у вашому місті можна безкоштовно заночувати?” Дехто з людей казали, що не знають, інші відповідали: “Ніде, лише в готелі за гроші”. Церкви були зачинені, а спілкування з працівниками різних держустанов до успіху не приводило. Поступово віддаляючись від центру, помітив сяючі “вогні” АЗС. На годиннику було близько опівночі. Зайшовши всередину, побачив двох людей – продавця-касира Наталію та заправника Олексія.
Познайомився з ними, розповів про себе та про подорож. Працівники АЗС дозволили зупинитись тут на ніч. Перед сном Наталія пригостила мене чаєм з круасаном та розповіла, що її дочка теж подорожує автостопом, у межах України.
Добре виспавшись у теплому спальнику, о 6-ій годині ранку вже був зібраний. Подякував добрим людям за гостинність та пішов на виїзд із міста. Цього разу Глухів не оглядав, а вирішив приїхати сюди іншим разом – цілеспрямовано. Відійшовши від дороги, зробив собі кави та налаштувався на хороший автостоп до Пирятина.
Ось так, завдяки добросердим людям, можна заночувати в місті, де ти знаходишся вперше та нікого не знаєш. Потрібно приходити з миром, стукати і вам обов’язково відчинять, де б ви не були.
НОВІ ТРАКТОРИ ТА ОБЛАДНАННЯ ОТРИМАЮТЬ ЧОРНУХИНСЬКІ КОМУНАЛЬНИКИ
24 квітня вранці на сайті Заводської міськради розмістили петицію Марини Лупашко, в якій вона вимагає…
Книгу під такою назвою її авторки – Ліна й Лариса Яковенки – презентували 21 березня…
У перший тиждень лютого кривава війна забрала життя 24 мужніх воїнів з Полтавщини. Серед них…
Як розвивався Пирятин, як містяни освоювали простір та планували забудову, як сьогодні живе та фукціонує…
АВТОР: Олександр Панченко 80 років тому на Волині відбулася Перша конференція поневолених народів Сходу Європи…
15 листопада Тоня, учениця Лохвицької гімназії №1, якій щойно виповнилося 12 років, наклала на себе…
This website uses cookies.