У Полтаві презентували книгу спогадів про голодомор-геноцид та документальний фільм «Повстання проти голоду»

Advertisement

 Книгу спогадів про голодомор-геноцид «Скажи про щасливе життя…» та новий документальний короткометражний фільм  «Повстання проти голоду» презентували Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Котляревського та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП). 

Advertisement

 Про Голодомор–злочин геноциду українського народу, що був організований комуністичною партією Радянського Союзу, про страшну сторінку української історії, яка не має терміну давності і забуття говорила ведуча презентації, завідувачка відділу обслуговування користувачів бібліотеки Ніна Климко. Вона представила видання .Книгу «Скажи про щасливе життя…» видано за сприяння УІНП. В основі—спогади Анастасії Лисивець (1922–2011) про лихоліття 1932-33 рр.. У них поєднані  простота і щирість оповіді  сільської дівчини, на долю якої випали трагічні випробування, і водночас — блискучий письменницький хист, досконале чуття композиції, неймовірно точне й пронизливе відчуття деталі, живої фрази, драматичної ситуації. Анастасія Лисивець народилася і пережила Голодомор в містечку Березань на Київщині. Десятирічною дівчинкою втратила майже всю родину. Так описує своє дитинство: «Влiтку 1932 року забрали у нас корову i бiлу кобилу. Щоб батько, бува, знову не привiв їх додому, голова колгоспу наказав вiдправити наших корову й кобилу на бойню. Миколка ще був малий зовсiм та все допитувався, де наша бiла кобила. Батько не витримував нескiнченних запитань шестирiчного сина i вiдповiдав: — Бiлу кобилу, синку, колгоспний голова з’їв…». «Днi ставали все тяжчими й тяжчими. Хоч до жнив, до першого спiлого колоска, до першої паляниці час скорочувався, та сили ставало все менше й менше i ми всi вже думали, що помремо. Спочатку боялися, що не вистачить дощок у полику для трун на всіх, а потiм перестали й цього боятися, нам стало байдуже. Ми не боялися бiльше смертi, ми хотіли, страшенно хотiли їсти». 

Своїми думками поділився під час прямого скайп-включення з Києва співробітник відділу аналізу тоталітарних режимів Управління наукового забезпечення політики УІНП, автор однієї з передмов і прикінцевого коментаря до видання «Скажи про щасливе життя…» Віталій Огієнко. Науковець вважає цю книгу «унікальною, бо це не спогади свідка, а спогади жертви». «З 2021 року Інститут нацпам’яті планує перекласти і видати книгу англійською, польською, нідерландською, німецькою та іншими мовами Євросоюзу»,-сповістив Віталій Огієнко.

«Анастасія Лисовець писала  у шухляду, писала в часи  засилля комуністичного режиму, це був період правління Леоніда Брєжнєва, писала не сподіваючись, що вони можуть бути оприлюднені. Це додає написаному  переконливості як вагомого історичного документу», – сказав регіональний представник УІНП в Полтавській області  Олег Пустовгар. 20 примірників  книги він передав  до Полтавської  облбібліотеки  і  поінформував, що нині, коли в період пандемії  відвідування бібліотек обмежено, кожен охочий користувач інтернету може скачати електронний варіант книги на офіційному сайті УІНП. Пустовгар акцентував на важливому уроці історії, який важливо збагнути нині, у час новітньої російсько-української війни за незалежність : «Шляхом прямої окупації з боку більшовицької Росії була знищена Українська Народна Республіка, проголошена у 1917 році. Голодомор-прямий наслідок втрати державності. У Москві вдалися до страхітливого інструменту–вбивства голодом, аби остаточно придушити визвольний рух й знищити  українців як націю, що могла поставити питання про відновлення незалежної держави».

Юліан Матвійчук, ветеран російсько-української війни (полк «Азов»), депутат Полтавської міської ради наголосив на тому, що ми не маємо права забути і пробачити Голодомор, і всі ми повинні усвідомлювати те, що це був геноцид українського народу. Проводячи паралель із сьогоденням, пан Юліан зазначив, що єдність українців як ніколи необхідна задля подолання всіх труднощів. Поділився і планами щодо розбудови меморіальної зони довкола вже встановленого  пам’ятного знаку жертвам Голодомору-геноциду в Полтаві. 

Присутні переглянули й новий документальний короткометражний фільм  «Повстання проти голоду», що створений за сприяння УІНП в межах просвітницької кампанії до 87-х роковин Голодомору в Україні. 

Розповідається про спротив українського селянства під час колективізації 1930-тих років, що став передумовою здійснення геноциду щодо українців сталінським режимом. Найчастіше сценарій цих повстань залежав від дій місцевої влади. Якщо та йшла на поступки — люди розбирали свою худобу, майно та реманент з колгоспних комор і поверталися додому. Коли ж мітинги намагатися розігнати чи залякати, заворушення переростали навіть у збройні протистояння. Жертвами таких сутичок стали сотні радянських активістів та посадовців.

У 1930-му році в Україні було понад 4000 масових виступів, в яких взяли участь мільйон 200 тисяч осіб. Уже в березні 1930-го року в сотнях сіл по Україні, фактично, від кількох днів до кількох тижнів було ліквідовано радянську владу. Такий масовий виступ селянства змусив піти сталінський режим на поступки, дозволивши виходити з колгоспів. Однак, радянська влада посилила економічний тиск на селянство. Для тих, хто відмовлявся вступати в колгосп, встановлювались значно більші податки, штрафи, стягнення. Такі заходи дали свій результат – у 1932 році року понад дві третини українських селянських господарств в Україні були вже в колгоспах. Завдяки цьому Сталін отримав один з інструментів контролю за селянами та зміг здійснити злочин геноциду —Голодомору.

Північно-східний  міжрегіональний відділ Українського Інституту Національної Пам’яті

Світлини: Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека

Advertisement
Advertisement
2020-11-27
0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі