2022 рік – рік під знаком Лесі. Адже цьогоріч – 150-ліття від її дня нароження. До 150-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматургині, першої української модерністки та громадської діячки Лариси Косач-Квітки, відомої світові як Леся Українка, Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали «Династія» про родини Драгоманових і Косачів. Зокрема, про Ольгу та Михайла Драгоманових, Петра Косача та його двох синів і трьох доньок, найбільш знана з яких – Леся.
Леся Українка
6.Брала активну участь в об’єднанні молодих українських літераторів “Плеяда” (кінець 1880-х – початок 1890-х). На його засіданнях обговорювали літературні твори, проводили конкурси перекладів, складали плани видання світової літератури українською мовою тощо. Роботою молодих письменників опікувалися Микола Лисенко, Михайло Старицький та Олена Пчілка.
7.Все життя цікавилася фольклором. Сама була його визначним носієм – знала майже 500 народних пісень, особливо любила веснянки, щедрівки, весільні та обжинкові пісні, казки, загадки і приповідки. Багато народних пісень поетеса знала сама. Перша її фольклористична праця – “Купала на Волині” – опублікована 1891 року, а останній великий цикл пісень з її голосу записав Климент Квітка в 1913-му. Цікавий факт: 1908 року Леся Українка виділила із власних статків 300 рублів для Філарета Колесси. Завдяки цьому внеску він зміг записати багато дум для фундаментального видання.
8.Лікувалася Леся на багатьох українських, європейських курортах, Кавказі, Азії. Перше хвороба привела її з матір’ю до Криму в 1890 році. Приймала грязі в Саках, Євпаторії. Подорожувала до Севастополя, Ялти, Бахчисарая, який порівняла з біблійним райським садом. Наступного року знову приїхала в Євпаторію. Ще був період, коли вона майже рік прожила в Ялті, де познайомилася із Сергієм Мержинським. Востаннє Леся з чоловіком побувала в Криму в 1907–1908-х, відвідали Севастополь, Балаклаву, Алупку, Ялту, Євпаторію. Проходила курси лікування і в Берліні (тут її прооперували). Дві зими – 1902-го і 1903-го прожила в Італії. У 1894 році провідувала дядька Михайла Драгоманова в Софії. Мешкала там більше року, працювала в дядьковій бібліотеці. В Софії поетеса пережила його смерть 8 червня 1895 року. З 1909 до 1913 року тричі виїжджала до санаторію в Єгипет. Від 1907 року мешкали за місцем служби чоловіка в Тбілісі, а потім, відповідно до нових призначень Квітки в Телаві (тут прожили два роки), Кутаїсі (тут написала “Лісову пісню”), Хоні. Померла Леся Українка в грузинському Сурамі.
9.Леся не могла залишитися осторонь політичного життя країни, яка вже кілька століть перебувала під іноземними пануваннями. Вона цікавилась соціалістичними ідеями, товаришувала з Іваном Франком та іншими відомими діячами того часу. На початку 1896 року Леся Українка та Іван Стешенко створили в Києві Українську соціал-демократичну групу. Готували агітаційно-просвітницькі брошури, налагоджували співпрацю з іншими організаціями, гуртували свідомі сили довкола європейської соціалістичної платформи, а не великодержавно-російського “витрактування лівої ідеї”, виробляли стратегію розбудови українського громадсько-політичного і культурного простору. У 1900-х переконання поетеси помітно радикалізувалися в національно-демократичний бік. Сама ідея постання Української соціал-демократичної групи, як згодом і підтримка РУПу та Української соціал-демократичної робітничої партії “Спілка”, визначалися нагальною потребою витворення автономного політичного проєкту. Під час революції 1905 року брала участь у згуртуванні людей на боротьбу проти російського самодержавства. У січні 1907-го відбувся обшук в її квартирі на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, 87 у Києві (тепер Саксаганського). Знайшли і конфіскували заборонену літературу, а Лесю разом із сестрою Ольгою затримали на добу. Відтоді перебувала під постійним наглядом поліції, яка називала її “малороссийской сочинительницей”.
10.Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в Грузії. Через тиждень домовину залізницею доправили до Києва. Похорон відбувся наступного дня. Процесію від вокзалу до Байкового цвинтаря супроводжували жандарми, які скеровували ходу бічними вулицями. Було заборонено співи, промови, навіть нести в руках квіти й вінки, з яких зрізали стрічки із написами. Поховали Лесю Українку біля брата і батька.
За матеріалами офіційного сайту УІНП https://bit.ly/3fDJUuh
24 квітня вранці на сайті Заводської міськради розмістили петицію Марини Лупашко, в якій вона вимагає…
Книгу під такою назвою її авторки – Ліна й Лариса Яковенки – презентували 21 березня…
У перший тиждень лютого кривава війна забрала життя 24 мужніх воїнів з Полтавщини. Серед них…
Як розвивався Пирятин, як містяни освоювали простір та планували забудову, як сьогодні живе та фукціонує…
АВТОР: Олександр Панченко 80 років тому на Волині відбулася Перша конференція поневолених народів Сходу Європи…
15 листопада Тоня, учениця Лохвицької гімназії №1, якій щойно виповнилося 12 років, наклала на себе…
This website uses cookies.