15 жовтня – 100-річчя з дня народження Дмитра Луценка

“Коли почав писати вірші, – згадував в одному з інтерв’ю поет, – то так уже хотілося мені, щоб хоч один був покладений на музику. Мені здавалось, що я був би найщасливішою людиною на землі, коли б почув свою пісню“.

На вірші Дмитра Луценка написано понад 300 популярних пісень. Його мрія здійснилася сповна. Пісня “Києве мій” стала візитівкою столиці: мелодія кожну годину видзвонюється на годинниковій вежі на майдані Незалежності.

Проте не варто забувати про землю, що дала світові великого поета – Пирятинщину. Саме тут, у селі Березова Рудка, народився 15 жовтня 1921 року Дмитро Луценко. Хлопчик ріс у родині, де багато співали, його душа з дитинства наповнювалася народною творчістю. У тяжких 30-х роках виїхав працювати в шахти Донбасу, у 1941 році потрапив на фронт. Там багато писав.

Немов гаряча кров

З сердець і скронь, 

під небом вічним хлюпає вогонь. 

Тріпочеться, немов живе крило… 

Ой, скільки ж вас на фронті полягло!

Дмитро Луценко має Орден Червоної зірки, медалі «За відвагу», «За взяття Кенінсберга». В останній день війни 8 травня 1945 року поет був поранений та контужений. Та все ж живий: і фізично, і душей.

Тож після війни працює та живе в Києві, одружується, працює журналістом газет та радіо.

«По-перше, це була супердобра людина! Такої доброти я більше не зустрічав. Якщо міряти, то зашкалював би цей вимірник доброти», – розповідає в одному з інтерв’ю син поета Сергій.

Добрий день тобі, добра людино! – кажуть так звертався Дмитро Омелянович замість привітання. Добрим, люблячим, справедливим – таким його пам’ятають друзі та колеги.

Дмитро Луценко працював із найкращими композиторами Ігорем Шамо, Леонідом Ревуцьким, Олександром Білашем, Анатолієм Пашкевичем. Разом із Ігорем Шамо вони стали першими в історії лауреатами Шевченківської премії за пісні.

Грає море зелене,

Тихий день догора.

Дорогими для мене

Стали схили Дніпра,

Де колишуться віти

Закоханих мрій…

Як тебе не любити,

Києве мій!

Ці рядки з 2014 року стали офіційним гімном столиці. Їх знають мільйони, не зважаючи на те, що автор вже давно покійний. Якісна поезія живе. Пісні переспівують. Зірка естради Олег Винник нещодавно виконав цей хіт.

Але для нас важливіші слова про рідний Пирятин, сказані великим поетом. Адже тут пройшло його дитинство, перше кохання, зараз тут відкрили музейну кімнату Дмитра Луценка, де зібрані експонати, подаровані родиною.

«Ні, ти не будеш докоряти,

Що я забув тебе давно.

Ти вріс в життя моє, Пирятин,

Як в грунт вроста туге зерно»