Столиця Швейцарії та її історичні цікавинки
За номером 267 до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включений історичний центр міста Берн, столиці Швейцарії. І хоча місто має статус столиці, насправді воно дуже схоже на маленьке провінційне містечко. Це один із тих випадків, коли столиця не є найбільшим населеним пунктом у країні. Згадуються Вашингтон та Нью-Йорк у Сполучених Штатах Америки, Анкара та Стамбул в Туреччині, Нурсултан та Алмати в Казахстані, Абу-Дабі та Дубай в Об’єднаних Арабських Еміратах тощо. У Швейцарії ж найбільший це Цюріх. Більше того, столичний Берн навіть не другий у списку. Женева та Базель також більші за нього, тож ми маємо унікальний випадок, коли головне місто країни лише четверте за розмірами та кількістю населення.
Завдяки відсутності бойових дій у світових війнах Берн зберіг забудову 16-17 століть. Унікальності ж йому надають численні фонтани, які без перебільшення можна вважати творами мистецтва. Історики навіть знайшли ім’я автора фонтанів. Це Ганс Гінг з міста Фрайбург в Німеччині, і він дійсно вклав душу у свої скульптури в Берні. Тут і Юстиція, і Мойсей, і Самсон із левом, і навіть Пожирач дітей. До того ж вони збережені у кольорі, як це і було у Середні віки. Можливо, хтось не знає, але майже всі відомі нам статуї Античного світу та Середньовіччя стояли на вулицях, подібно до нинішніх пам’ятників, і були розфарбовані в природний колір. А зараз ми бачимо в музеях лише “холодний білий мармур”.
Крім фонтанів, обов’язково раджу відвідати місцевий Кунстмузеум, тобто Художній музей. У ньому можна побачити твори найвідоміших імпресіоністів: таких як Мане, Сезанн, Ван Гог та Тулуз-Лотрек. Є кілька робіт Пабло Пікассо та Сальвадора Далі. Інший музей, Історичний, порадує відвідувачів зібраннями з Персії, Індії, Єгипту та Північної Америки. Цей музей за розміром є другим у Швейцарії, після Історичного музею міста Цюріх. Крім того, саме в Берні Альберт Ейнштейн відкрив свою теорію відносності і досі зберігся будинок, де це було зроблено. Наразі там теж музей на честь славетного вченого. Також у Берні вартує уваги центральний собор, збудований у 15 столітті. У ньому збереглися вітражі з часів будівництва, що є величезною рідкістю сьогодні. Годинникова вежа, яка молодша за собор на століття, є частиною колишніх мурованих стін навколо старого міста і наразі є обов’язковою локацією для відвідання та гарних фото. Історичний конфуз в тому, що довгий час ця вежа слугувала жіночою в’язницею. У ній були ув’язнені виключно повії, які мали статеві відносини зі священниками. Але про це екскурсоводи зазвичай не говорять, тож і ви нікому не кажіть 😉 Годинник на цій вежі датується 1530 роком і він досі працює! Механізм годинника приводить в рух механічні фігури півня та ведмедів і кожну годину вони розігрують механічну гру. Виступ починається за чотири хвилини до настання кожної нової години. Також годинник показує рух зірок і знаки зодіаку. Раніше він був головним годинником міста та еталоном часу, решта всіх годинників звірялася за ним.
Я відвідав Берн на початку квітня 2019 року, і якраз тоді частина історичного центру була заблокована військовими. Можливо, була зустріч якоїсь важливої персони, а я із задоволенням сфотографував шикування бійців. На щастя, мені вдалося побачити всі цікавинки, завдяки моїй швейцарській подрузі Рамоні з Базеля, студентки Бернського університету. Вона показала мені всі важливі локації міста, за що я їй дуже вдячний.
Автор: Євген Феденко (мандрівник, історик, публіцист, автор проекту «ЮНЕСКО, Вся Всесвітня спадщина автостопом»).
Читайте також:
НА ЛУБЕНЩИНІ ПАМ’ЯТАЮТЬ КУЗЬМУ
1