Історична екскурсія найдавнішим містом України

Сучасний Білгород-Дністровський на Одещині є наразі найдавнішим містом України і своїм корінням сягає глибини шостого століття до нашої ери, коли був заснований вихідцями з грецького міста Мілет.

барельєф у Мілеті

Не так давно Білгород-Дністровський відзначав 2500 років існування міста. Цей вік дуже умовний, насправді фінікійське поселення Офіусса існувало на цих теренах ще в 7 столітті до нашої ери. На його місці в 6 столітті була заснована давньогрецька колонія – місто Тіра. Її рештки збереглися до сьогодення та знаходяться біля Аккерманської фортеці в Білгороді на Дністрі. Це був досить значний поліс, який карбував власну монету та вважався одним з найбільших на всьому північному Причорномор’ї.

рештки Тіри

Засновниками Тіри були вихідці з грецького міста Мілет в Малій Азії (сучасна Туреччина). Ще до часів піднесення Афін та Спарти, у 7-6 ст. до н.е. в Греції найсильнішими полісами були Корінф та Мілет. Саме вони очолили так звану “Велику колонізацію”, тобто заснування грецьких колоній за межами Греції.

Антична Тіра та середньовічний Білгород

У той час на території сучасної України існувала могутня держава Скіфія, населена іраномовними племенами з розвинутою кастовою системою. Це був стратегічний торгівельний партнер Греції, та було необхідно заснувати торгові колонії на всьому узбережжі Чорного моря. Зерно, худоба, шкіри постачались зі Скіфії в Грецію, у зворотньому напрямку продавалось вино, оливкова олія, прикраси тощо.

Крамниця

Понт Евксинський, тобто Дружнє море – саме так в античних джерелах називали наше море давні греки. Чорним воно стало лише за часів Османської імперії. Своє північне море турки називали Чорним (Кара Деніз), а південне, Середземне – Білим (Ак Деніз). Наразі офіційно Біле море знаходиться на півночі – між Мурманською та Архангельською областями РФ. Але ще й зараз турки кличуть між собою Середземне море Білим.

Мілетяни енергійно почали освоювати чорноморське узбережжя та заснували майже всі відомі колонії. На місці сучасної болгарської Варни було засноване місто Одессос. У кінці 18 століття нашої ери, в 1794 році в тодішній Російській імперії вважали, що Одессос був розташований на місці турецької фортеці Хаджибей. Імператриця Катерина Друга, та сама, що скасувала Запорізьку Січ та реорганізувала її у Чорноморське козацтво, дала наказ збудувати на місці Хаджибею новий великий порт та місто, дати йому давньогрецьку назву, але в жіночому роді. Так виникла Одеса.

Тіра

На північ від Варни – Одессосу заснована наша Тіра. Назва походить від скіфської назви Дністра – Тірас, що означає “швидкий”. З іншого берега річки була колонія Ніконій (сучасне селище Роксолани Овідіопольського району Одещини). Далі на північ було мабуть найбільше місто Причорномор’я – Ольвія (сучасне селище Парутине Очаківського району Миколаївщини). Нумізматам, тобто колекціонерам монет, Ольвія відома тим, що карбувала монети у формі дельфінів, ймовірно стародавнього символу міста. І зараз відпочиваючі біля Парутина та Кінбурнської коси часто можуть бачити дельфінів, які підпливають тут дуже близько до берега. Низка міст Криму заснована також в ті часи. Найбільші з них – Керкінітіда (сучасна Євпаторія), Херсонес (Севастополь), Феодосія (єдине місто, що зберегло античну назву), Пантикапей (Керч).

Розкопки

Далі, якщо рухатись по узбережжю, найзначнішими були Горгіппія (сучасна Анапа на Кубані) та Пітіус (Піцунда в Абхазії). До кожної колонії греки принесли високу культуру, демократію, мистецтво тощо. Але в сучасній Тірі, на жаль, не збереглися типові споруди античного полісу, накшталт агори, стадіону, театру, гімназії, некрополя. Лише фундаменти фортечних мурів та башт Римської доби плюс деяких будинків проглядають біля величної середньовічної Аккерманської фортеці. Є думка, що каміння з будівель Тіри використовували для будівництва цієї фортеці. Ще й досі, прогулюючись її стінами, уважний спостерігач може помітити мармурове каміння деінде. Цілком можливо, що це залишки ордерних будівель античних часів. Автор тексту в дитинстві якось знайшов біля лиману шмат мармурової колони, яку в нашій родині використовували як прес для соління капусти. Згодом він був проданий одному колекціонеру.

Інші вчені вважають, що більша частина античного міста знаходиться зараз під водами Дністровського лиману, якого не існувало в ті часи. Лише приблизно тисячу років тому дельта Дністра змінила свою форму та перетворилася на водоймище. Та ще сто років тому існувало два гирла Дністра, тобто місця сполучення лиману з морем. Зараз існує лише Цареградське гирло, між курортами Затока та Сонячна, між якими збудований міст. Ця думка цілком слушна, в історії вже траплялись випадки, коли замулення річки або зміна течії ховали під собою цілі міста.

Театр у Мірах Лікійських
барельєфи театру в Мірах

Найвідоміший приклад – місто Міри Лікійські в Малій Азії, батьківщина святого Миколая, який був там єпископом. Замулення річки Мірос призвело до того, що зараз майже всі Міри знаходяться просто під сучасним турецьким містом Демре. Відкопаний лише античний театр та більш пізня церква святого Миколая, де він був похований до перенесення його мощів в італійське місто Барі.

театр античного Мілету – міста засновника Тіри

Іронія долі полягає в тому, що з засновником Тіри, містом Мілет, сталася протилежна ситуація. Він не був затоплений, а навпаки, море відійшло від нього на декілька кілометрів. Порт Мілету не міг більше приймати кораблі, мешканці покинули місто і до наших часів збереглися руїни стародавнього поліса з ефектним театром та фортецею. Я там подорожував вісім років тому і руїни досі виглядають дуже гарно, цікавіше, ніж рештки Тіри, Ольвії чи Херсонесу.

Скельні гробниці міста Міри Лікійські

Дивно, але Мілет навіть не входить до кандидатів на включення до спадщини ЮНЕСКО. Туреччина просто переповнена античними містами чудової збереженості, ось лише деякі – Ефес, Пергам, Афродісіас, Ієраполіс, Ксантос, Термессос, Сагалассос, Прієна, Кібира, Ассос, Аспендос, Сіде тощо. Тому вони можуть не зважати на щось подібне до Мілету. Але наші незначні залишки античного полісу потребують термінової музеєфікації та ще чекають на дослідження справжніх фахівців.

Автор: Євген ФЕДЕНКО (мандрівник, історик, публіцист, автор проекту «ЮНЕСКО, Вся Всесвітня спадщина автостопом»)

Читайте також:

У ГАЛЕРЕЇ МИСТЕЦТВ ВІДКРИЛАСЬ ВИСТАВКА ХУДОЖНИКІВ «ВЕРНІСАЖ АКВАРЕЛЬНОГО ЖИВОПИСУ»

Поділись з друзями!
error1
fb-share-icon

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.