Все життя Валентина Гончар присвятила культурі, працювала завідуючою Березоворудської бібліотеки, директором Березоворудського народного історико – краєзнавчого музею. Валентина Василівна жила своєю роботою, була закохана в рідний край, знала напам’ять сотні творів Кобзаря, досконало вивчала історію родини Закревських. Директор музею постійно розширювала експозиції, поповнювала новими експонатами.
Екскурсії до Березової Рудки їхали з усього колишнього срср, адже Валентина Гончар була талановитим екскурсоводом та інтелектуалом. Валентина Василівна цікаво та змістовно розповідала про 300-літню історію Березової Рудки, про гетьмана України Івана Скоропадського, останнього гетьмана України Кирила Розумовського, про історію роду Закревських, які мали своє родове помістя в селі Березова Рудка, про життєву дорогу поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв, лауреата державної премії ім. Тараса Шевченка Дмитра Омеляновича Луценка, автора відомих усьому світу пісень «Києве мій», «Мамина вишня», «Хата моя біла хата», «Осіннє золото», а найбільш визначною сторінкою в історії Березової Рудки є те, що тут бував великий Кобзар, національна гордість України – Тарас Шевченко.
У 2007 році в регіональному огляді-конкурсі серед музейних закладів Березоворудський народний історико – краєзнавчий музей посів І місце, і ІІ місце у Всеукраїнському огляді-конкурсі та був занесений до путівника «Україна туристична». За період роботи в музеї Валентина Василівна нагороджувалась Почесними грамотами різних рівнів.
Прикро, та останній рік роботи берегині історії рідного краю був неспокійним, довелося пережити дві хвилі скорочень у галузі культури громади. Фактично жінка допрацьовувала останні дні до звільнення. Чи це підкосило Валентину Василівну, чи страшні воєнні будні, чи поважний вік, ми вже, на жаль, не дізнаємося. З нею померла ціла епоха знань та надбань в краєзнавстві.
Спіть спокійно, людино, безмежно закохана в рідний край!
Читайте також:
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПОЧНЕТЬСЯ ШТУРМ МІСТА – ПОРАДИ ПОЛІЦІЇ
1