Сьогодні, 6 грудня, у День збройних сил України в Пирятині відкрили пам’ятний знак Захисникам територіальної цілісності України. На відкриття зібралася з сотня людей, серед яких працівники міської ради та військовослужбовці. Урочисто відкрити памятник запросили дітей полеглих Героїв на Донбасі Андрія Конопльова та Максима Аранчія. Після того, як діти зняли з постаменту білу тканину (до речі, це їм далося нелегко, бо тканина намокла) – до слова запросили міського голову і нікому не відомого представника партії Зеленського з обласної адміністрації, які пафосно, ледь не зі слізьми на очах розповіли про свої “подвиги” для людей.
Після відкриття традиційно поклали квіти до знаку та молебень відслужили священики Української православної церкви. Як на мене таке завершення події є дещо дивним. У нас же церква окремо від держави, а на всі провладні заходи запрошують, як у сусідній Росії.
Щодо пам’ятника – гнітюче враження справляє бронзово-гранітна композиція посеред міста, біля кафе та дитячого майданчика, перед дитячої музичною школою та культурно-громадським центром. Один із присутніх висловився так: “продовжуємо розбудовувати алею могил”, маючи на увазі вул.Соборну. Таке враження, що влада Пирятина не може відвикнути від совкових традицій встановлювати подібні кладбищенські соц.-реалістичні пам’ятники, щоб щороку покладати до них пластикові квіти і пафосно звітувати про це в районці. За ваші ж гроші.
У сучасному світі від таких місць ідолопоклоніння вже давно відійшли, і замість банальних монументів встановлюють композиції, які щось символізують. У нас продовжують традицію: війна – знач солдат з автоматом. Логічно було б встановити подібний пам’ятник на кладовищі, де замість ходіння щорічно між могил у три поверхи, які поросли бур’янами і вишукування місць поховання наших героїв, можна було в одному місці цивілізовано вшанувати пам’ять наших земляків.
Натомість маємо що маємо. Міська рада, дитячий майданчик, кафе – могила.
Нагадаємо, що кілька років тривала епопея щодо конкурсу професійних робіт художників та архітекторів на кращий ескіз пам’ятного знаку Захисникам у Пирятині, який відбувся за всіма правилами та визначив переможця. І як не саботували та блокували початок реалізації мистецького проєкту, автором якого була Марина Зергані, а він таки пройшов всі необхідні стадії, залишилося – реалізація. Та сучасна символічна архітектура для наших чиновників поки є дикістю, а совкове мислення – способом життя. Тому міський голова з пропозиції Пазюка С.Г. та за підтримки депутатів депутатами відмінили цей проект, та вирішили повернутися до ескізу, який навіть не допустили до попереднього конкурсу.
Будьмо об’єктивними: громада потребувала нових скульптурних форм, також потребувала адекватного увічнення пам’яті наших Героїв АТО та ООС. І знаючи нашу громаду як одну з найактивніших найсучасніших останніми роками, реалізація проєкту пам’ятного знаку просто не вписується ні в які рамки уявлення про Пирятинську ОТГ. Це надто занижена планка, яка коштувала громаді близько 1,9 млн. Це не той памятник, до якого захочеться повести друзів чи про який розповісти гостям міста.
І так, проєкт зовсім не унікальний: майже ідентичні солдати вже встановлені в низці міст України, зокрема в Броварах, де пам’ятник був розкритикований мешканцями за совковий підхід. До речі, вартість робіт в інших містах є нижчою за нашу “гордість”. І як на мене, то щоб не витрачати майже два мільйони на цей проект, можна б було здешевити його, використавши для робіт 1200 кг бронзи з нашого “вождя всіх народів”, який ніби-то ще не проданий владою. Але для чого, якщо кошти ж не свої вкладають, а громади.
Як висловився на відкритті місцевий художник Микола Гапоненко: “Тьфу. Це просто ганьба, а не пам’ятник. Сором владі за таке. Солдат охороняє олігархів“/
І дійсно, якщо взяти до уваги місце розташування монумента, то можна сказати, що пам’ятник не солдату, а охоронцю олігархів. На задньому фоні військового – двометровий паркан з колючим дротом, що виглядає ганебно. Невже не можна було його закрити якось? Чи це такий символізм, що попереду людина з автоматом, яка охороняє паркан, за яким олігархи? Адже саме підприємство олігарха Коломойського знаходиться позаду військового.
Звісно, багато людей залишилися задоволеними, адже традиція “ну хоть і на том спасіба” буде ще жити довго в головах людей, генетичний код яких зламано голодоморами та війнами. А поки ми маємо чергову могилу в центрі замість сучасного простору, який би символізував національний дух та єдність у боротьбі. Єдине що радує, то це те, що вистачило розуму прибрати із заду військового карту України, яка була на попередньому ескізі.
Читайте також: ПИРЯТИНЦІ ВІДЗНАЧИЛИ 100-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
1