«Славних батьків гідні діти». Таку назву мав урочистий просвітницький захід, який влаштували у краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського Полтавський обласний відділ Міністерства ветеранів України та громадське військово-цивільне об’єднання «Бойове братерство України» спільно з Північно-східним міжрегіональним відділом Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
Голова ГО «Бойове братерство України», полковник запасу Леонід Климчук розповів про проєкт організації «Батьківське серце», який покликаний вшанувати пам’ять загиблих Героїв сучасної російсько-української війни шляхом вручення їхнім дітям іменних кулонів, а також надання їм підтримки й наставництва. Станом на 1 жовтня 2020 року вручено 4000 кулонів у 20 областях України та місті Києві. Також виготовлено понад 2000 кулонів для дітей, що мешкають в інших областях. На думку ініціаторів проєкту, кожна дитина загиблого українського воїна має отримати відзнаку-оберег в пам’ять про його подвиг. Куратори проєкту «Батьківське серце» поділилися теплом із дітьми Полтавщини: п’ятеро дівчат і один хлопчик у краєзнавчому музеї отримали символічні кулони у вигляді сердець як знак вічної батьківської любові. До кожного кулону виписане іменне посвідчення, а на зворотному боці нанесено ім’я та прізвище загиблого. Його створили, аби кожна дитина загиблого Героя поряд із хрестиком носила частинку батьківського серця. Розробкою дизайну символічного оберегу займалися шість бійців 54-го окремого розвідувального батальйону Збройних сил України.
«Рівно місяць тому ми були в Полтаві і вручали кулончики. На жаль, російсько-українська війна продовжується, гинуть знову наші побратими, діти стають сиротами, і сьогодні ми довручили ще шість… Вже 123 дитини з Полтавщини отримали кулони у вигляді серця у терновому вінку, з якого стікає крапля крові. Спілка «Бойове Братерство України» завжди пам’ятає про сім’ї, які опинилися у важкому становищі через російсько-українську війну. Ми постійно намагаємося надавати їм всебічну підтримку й допомогу, підставляти надійне плече.
Розуміємо, що рідні серця неможливо замінити, але докладаємо зусиль, аби діти відчули хоча б краплину турботи, любові й уваги, яких так сильно їм зараз бракує», – сказав Леонід Климчук.
Начальник Полтавського обласного відділу Міністерства ветеранів України, підполковник запасу Олександр Товпига зазначив, що захід присвятили борцям за незалежність України як часів Української революції 1917-1921 років, так і сучасним захисникам незалежності і територіальної цілісності України. Тож старший науковий співробітник Наталія Кузьменко Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського познайомила присутніх із виставкою УІНП «Воїни. Історія Українського війська», а Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП презентував новий проєкт цього центрального органу виконавчої влади: серію арт-плакатів «Визначні діячі Української революції 1917 – 1921 років».
«Нині в боротьбі з російською агресією народжується новітнє українське військо, приміром, армія освоює натівські зразки зброї. Але не менш важливими є й зміни, пов’язані з відродженням українських військових традицій. Тож і надалі знайомимо українських військових та широкий загал із видатними особистостями, які захищали рідну землю від агресії білої і червоної, лєнінської Росії. Українська революція 1917-1921 років подарувала цілу когорту вояків та воячок, які є прикладом для виховання нинішніх військовослужбовців.
До нової серії арт-плакатів Інституту нацпам’яті увійшло 10 постерів із зображеннями діячів, які сто років тому стояли біля витоків Української армії, а саме: Всеволода Змієнка, Володимира Сальського, Віктора Павленка, Олександра Греківа, Харитини Пекарчук, Романа Дашкевича, Леоніда Ступницького, Олександра Загродського, Миколи Юнаківа та Гната Стефаніва», – наголосив регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він окремо зупинився на постаті Харитини Пекарчук – першої української жінки, яка отримала українську державну нагороду в ХХ ст. (жетон ордена «Залізного хреста» № 1 і Хрест Симона Петлюри), засновниці сімферопольської «Просвіти». «У 1917-му взялася за українізацію трьох полків російської армії, розташованих у Сімферополі, організувала там український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, разом із кримськими татарами видавала газету. На початку 1918 року Харитина втекла від переслідувань більшовиків на Полтавщину, та згодом, уже навесні, її схопили у Кременчуці. Витерпіла чекістські катування, а навесні 1918 року після звільнення Кременчука від російських окупантів армією УНР пішла на військову службу в полк імені Івана Богуна.
Згодом очолила санітарний потяг загону «Запорозька Січ», у бою з більшовиками поранена в ногу, із денікінцями – у живіт, брала участь у Першому зимовому поході Армії УНР», – розповів Олег Пустовгар. Він вручив арт-плакати військовикам, співробітникам облвідділу міністерства ветеранів, краєзнавчого музею та курсантам Полтавського військового коледжу сержантського складу Інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
Також п’ять курсантів отримали подяки від Громадської організації «Сім’ї загиблих учасників бойових дій на Полтавщині» «За активну участь у Всеукраїнському патріотичному легкоатлетичному забігу «Шаную воїнів. Біжу за Героїв України».
Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП
Світлини: Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського
1