Діючий православний храм у Пирятині. Зразок пізнього українського бароко. Пам’ятка культури національного значення. Унікальна культова споруда, яка не має аналогів на території Лівобережної України.
Дослідники сперечаються про рік зведення цього храму, швидше за все це др.пол. ХVІІ ст. Існує версія, що в задумах будівничих це була оборонна козацька споруда або ж сотенна канцелярія. Адже з 1658 року Пирятин – сотенне містечко. Згодом споруду перебудували на церкву. Товщина стін будівлі більше 1,5 м.
Храм був первісно освячений як церква на честь Вознесіння Господнього. Перша згадка про нього в архівних документах, що збереглися, за 1736 рік.
У 1787 році на замовлення і кошти лубенського полкового осавула Андрія Микитовича Ільченка був розширений, добудовано два притвори і переосвячений в церкву Різдва Богородиці.
У 1865 році навколо церкви збудували муровану огорожу. До1930-х років Собор мав два престоли: один в честь Різдва Богородиці, другий Миколая Чудотворця. На початку 1930 років був закритий, у 1933-му перетворений на зерносховище.
У листопаді 1941 на прохання жителів міста німецька окупаційна влада дозволила відновити роботу храму. Це була єдина не сплюндрована культова споруда у місті, віруючі швидко провели ремонт, і регулярні богослужіння відновилися вже з Великодних свят 1942 року.
У 1961 церкву зачинили і використовували як склад. У1963 собор Різдва Пресвятої Богородиці був узятий під охорону держави як пам’ятка архітектури республіканського значення.
Але будівля утримувалась в неналежному стані, особливо ж дерев’яні прибудови. Тому Державний комітет РМ УРСР у справах будівництва ухвалив рішення про проведення реставраційних робіт тільки мурованої частини споруди ХVІІ ст., а добудови демонтували. Сьогодні ми бачимо будівлю церкви такою, якою вона була в XVIIІ столітті.
У 1970-х роках архітектор В. І. Корнеєва здійснила реставраційні роботи в будівлі. До 1990 року тут містився місцевий історико-краєзнавчий музей. У 1990 році пирятинський собор Різдва Богородиці переданий релігійній громаді (УПЦ МП).
Відомо, що в цьому храмі в ХІХ ст. служили дід та батько Василя Григоровича, мистецтвознавця, конференц-секретаря Академії мистецтв. Відвідував богослужіння Тарас Шевченко, Опанас Маркович з дружиною Марко Вовчок, академік живопису Аполлон Мокрицький, письменник Євген Гребінка.
1
Діючий православний храм у Пирятині. Зразок пізнього українського бароко. Пам’ятка культури національного значення. Унікальна культова споруда, яка не має аналогів на території Лівобережної України.
Дослідники сперечаються про рік зведення цього храму, швидше за все це др.пол. ХVІІ ст. Існує версія, що в задумах будівничих це була оборонна козацька споруда або ж сотенна канцелярія. Адже з 1658 року Пирятин – сотенне містечко. Згодом споруду перебудували на церкву. Товщина стін будівлі більше 1,5 м.
Храм був первісно освячений як церква на честь Вознесіння Господнього. Перша згадка про нього в архівних документах, що збереглися, за 1736 рік.
У 1787 році на замовлення і кошти лубенського полкового осавула Андрія Микитовича Ільченка був розширений, добудовано два притвори і переосвячений в церкву Різдва Богородиці.
У 1865 році навколо церкви збудували муровану огорожу. До1930-х років Собор мав два престоли: один в честь Різдва Богородиці, другий Миколая Чудотворця. На початку 1930 років був закритий, у 1933-му перетворений на зерносховище.
У листопаді 1941 на прохання жителів міста німецька окупаційна влада дозволила відновити роботу храму. Це була єдина не сплюндрована культова споруда у місті, віруючі швидко провели ремонт, і регулярні богослужіння відновилися вже з Великодних свят 1942 року.
У 1961 церкву зачинили і використовували як склад. У1963 собор Різдва Пресвятої Богородиці був узятий під охорону держави як пам’ятка архітектури республіканського значення.
Але будівля утримувалась в неналежному стані, особливо ж дерев’яні прибудови. Тому Державний комітет РМ УРСР у справах будівництва ухвалив рішення про проведення реставраційних робіт тільки мурованої частини споруди ХVІІ ст., а добудови демонтували. Сьогодні ми бачимо будівлю церкви такою, якою вона була в XVIIІ столітті.
У 1970-х роках архітектор В. І. Корнеєва здійснила реставраційні роботи в будівлі. До 1990 року тут містився місцевий історико-краєзнавчий музей. У 1990 році пирятинський собор Різдва Богородиці переданий релігійній громаді (УПЦ МП).
Відомо, що в цьому храмі в ХІХ ст. служили дід та батько Василя Григоровича, мистецтвознавця, конференц-секретаря Академії мистецтв. Відвідував богослужіння Тарас Шевченко, Опанас Маркович з дружиною Марко Вовчок, академік живопису Аполлон Мокрицький, письменник Євген Гребінка.
1