Директору доводилося боротися за існування ЦДЮТ
2006 року бюджет Лохвиці був скромним, у економіці міста був занепад. Тодішній міський голова Надія Солонець шукала, на чому б зекономити і зменшувала фінансування позашкілля. Директор ЦДЮТ боровся з цим і не дав розвалити систему позашкільної освіти.
Позашкільні установи Лохвиці станом на середину 2000-х уже кілька років перебували на балансі міста. ЦДЮТ і ЕНЦУМ перебралися до нового приміщення в центрі міста, їх разом зі станцією юних техніків об’єднали в одну установу. Приміщення «Допризовника» перебувало в аварійному стані, йшлося до заборони проведення там занять із дітьми. Злі язики плескали голові, буцім там люди не заробляють свою зарплату, працюють погано чи і взагалі нічого не роблять.
У результаті поетапно скорочували навантаження керівників гуртків, у 2006-му максимальне навантаження керівника гуртків складало 12 годин (учительська ставка – 18), мінімальне – 3. 18 педпрацівників мали навантаження 8,5 ставки. На зарплату міська рада виділила 4800 гривень на зарплату на місяць, тоді як потрібно було 7400.
Йосип Йосипович усіляко доводив необхідність повноцінного функціонування позашкільної освіти. Категорично відкидав можливість функціонування платних гуртків.
– Організовувати платні гуртки немає сенсу, адже у нашій практиці це вже було – ми відкрили гурток частково оплачуваний (1 гривня з дитини на місяць), – говорив тоді директор ЦДЮТ. – І через цю мізерну плату половина гуртка дзюдо відсіялась, тому що не всім батькам під силу сплачувати навіть таку суму. Поговоривши з батьками, я дізнався більше: вони одразу висловили претензії з приводу того, що для того, щоб гуртки були платними, мають бути відповідні умови, тобто внутрішній туалет, душові кабінки, щоб взимку розігрітій і пітній дитині не доводилось вибігати на мороз.
У нас є керівник (маю на увазі керівника гуртка карате Володимира Прядку), який веде платні гуртки, але це він робить від себе особисто, а у нас є його безоплатний гурток, тому що не всі батьки спроможні платити таку суму, яка необхідна, щоб дитина займалась у платних гуртках.
Гурток водіїв мототранспортних засобів категорії “А” працював понад 10 років і готував безоплатно учнівську молодь, але зараз, на превеликий жаль, строк дії ліцензії закінчився, а коштів на його продовження немає. У цьому році планується відкрити гурток з підготовки юних водіїв (у яких є скутери й мопеди) для вивчення правил дорожнього руху і управління транспортом. Адже коли подивишся, як хлопчаки управляють скутерами чи навіть велосипедами, то волосся дибки стає. Вони не визнають ані головної дороги, ані пішоходів, ані тротуару. Не слід забувати, що управління навіть мопедами дозволяється тільки з 16-річного віку, але ми бачимо в Лохвиці на скутерах і 9 – 10-річних. Правил вуличного руху вони не визнають і, побачивши працівника ДАІ, тікають у будь-яку шпарину, щоб не забрали і мопед, і їх самих. Тому наша задача – дати підліткам необхідні знання ще до того, як вони досягнуть 16 років і матимуть право їздити не лише там, де немає ані іншого транспорту, ані пішоходів.
Позашкілля знаходилось «у опалі» міської влади аж до 2010 року, заробляти на існування доводилося, навіть здаючи приміщення ЦДЮТ у вільний від занять час для… релігійних зібрань. А потім містяни обрали наступного міського голову. Три установи знову роз’єднали, фінансування покращилося, були зроблені ремонти приміщень…
Автор: Сергій НІКОНОВ
У продовженні читайте, як директор ЦДЮТ ставився до колег і хто його не любив.
Читайте також:
«КНИЖКОВИЙ БІЗНЕС У ЛОХВИЦІ НАБУВАЄ БЕЗПЕРСПЕКТИВНОСТІ»
1