Паломництво українськими культурними пам’ятками Словаччини.
У 2008 році до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО були включені вісім дерев’яних церков, які розташовані в сусідній Словаччині та які прямо чи опосередковано стосуються України. Православні та Греко-Католицькі храми майже повністю ідентичні таким самим українським церквам у наших Карпатах, і це не випадковість. Уважний мандрівник побачить багато спільного не тільки в словацьких та українських дерев’яних церквах, але й також у подібних спорудах Малопольського воєводства Польщі та регіону Марамуреш у Румунії. Справа в тому, що мешканці Карпат у XVI та XVII століттях, коли будувалися ці церкви, активно контактували один з одним, сповідували одну релігію та ментально були близькими. Лемківські та бойківські народні майстри активно будували церкви не тільки в Україні, а й у сусідніх країнах. Тим паче, що зараз багато українських карпатських земель знаходяться за межами України, як от Холмщина та Підляшшя у Польщі, Південна Буковина у Румунії та Пряшівщина у Словаччині, про яку і йде мова в цій статті.
Архітектура дерев’яних храмів Пряшівщини несе в собі взаємний вплив культури католицьких народів Західної Європи та витриманого стилю православної Візантії. Вона не тільки відповідає тенденціям, властивим тим часам, але й створює особливий мікс тенденцій з особливостями місцевості. Адже геть не просто побудувати храми в горах та на схилах. Тим більше, що деякі з церков побудовані без єдиного цвяха! Також, до нашого часу в світі збереглося дуже мало саме дерев’яних церков та споруд.
Бо якщо кам’яну будівлю можна реставрувати та відбудувати, то споруду з дерева дуже легко може знищити навіть блискавка, не кажучи вже про людський фактор. І відреставрувати знищену дерев’яну пам’ятку не вийде, хіба що збудувати нову копію. Тож комітет ЮНЕСКО цілком логічно намагається захистити ці культурні надбання світового масштабу. Навесні 2019 року я подорожував по Словацьким Карпатам та відвідав декілька з церков. Майже всі вони розташовані біля цвинтарів, точніше пізніше біля церков виникли цвинтарі. Це створює особливу атмосферу непостійності буття, яка гостріше сприймається в тиші природи.
До статті долучаю фото церкви Всіх Святих у містечку Тврдошин, церкви у селищі Лештини біля міста Дольний Кубин та ще декілька гарних локацій Словаччини. Окрім цих церков, всім, хто цікавиться дерев’яною архітектурою, варто порадити відвідати містечко Свидник, неподалік від кордону з Закарпаттям. У цьому місті є музей словацько–української дерев’яної архітектури, куди завозилися найцікавіші дерев’яні споруди та храми з навколишніх селищ. Це не просто музей, а скансен, тобто архітектурний музей просто неба. Чимось нагадує Пирогово в Києві, а також схожі локації для поціновувачів народної архітектури, зокрема музей Кіжи в Карелії. Також у Свиднику є музей Української культури, який однозначно варто відвідати кожному українцю, який буде там подорожувати. Карпати у Словаччині є найвищими, та сама висока точка цих гір, – Герлаховський Штіт, знаходиться якраз на кордоні Словаччини та Польщі. Тож раджу усім нашим мандрівникам та альпіністам, які будуть підкорювати найвищі вершини величних Карпат, відвідати не тільки природні локації, а й культурні, зокрема ці атмосферні дерев’яні храми, до створення яких долучилися наші з вами предки.
Автор: Євген ФЕДЕНКО (мандрівник, історик, публіцист, автор проекту «ЮНЕСКО, Вся Всесвітня спадщина автостопом»)
Читайте також:
2.3 МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ ВИТРАТЯТЬ НА 7 КМ ДОРОГИ В ПОЛТАВІ
1