Громадська організація «Місто Сула» розробила проєкт обладнання броварні на базі занедбаного спиртового комбінату, який збанкрутів 2010 року та виставлений державою на продаж. Лідер ГО побував у Берліні та представив проект потенційним інвесторам.
11 жовтня голова «Міста Сули» Віталій Карножицький вилетів до Німеччини й повернувся за кілька днів (ГО названа так, бо її очільник відстоював перейменування Червонозаводського на Сулу, а не Заводське). Віталій представив план у рамках проєкту «Українсько-німецький агрополітичний діалог». Керівник проєкту Фолькер Зассе запросив Віталія на засідання діалогу до Берліна, беручи всі витрати на себе
– Більшість інвестиційних зустрічей у Німеччині відбулося в онлайн-режимі через карантин, – розповідає Віталій. – Але головна зустріч – наживо. Поки що це тільки інформування потенційних інвесторів, бажаючі ще не знайшлися. До речі, добре буде, якщо в результаті інвестор знайдеться свій, український.
Наш та інші спиртокомбінати після прийняття закону про демонополізацію спиртової галузі виставлені на аукціон. Інвестор, який купить виставлений 2 квітня цього року на продаж об’єкт, може створити тут нове підприємство.
Від німецьких партнерів я отримав покрокову програму та разом зі своєю командою маю запропонувати шляхи втілення проєкту. «Діалог» має запропонувати план потенційному німецькому інвестору. Тому готуємося до прийому гостей та працюємо далі!
– Вважаю, що у проекту є перспективи, тож плануємо на запрошення Віталія приїхати в Заводське та розглянути проект на місці, – підтверджує Фолькер Зассе під час зустрічі з Віталієм біля Бундестагу. – Будемо здійснювати переговори щодо того, як втілити це підприємство.
Лохвицький спиртокомбінат був велетенським підприємством, де працювали тисячі мешканців Заводського (спочатку Сталінки, потім Червонозаводського) та Лохвиці й сіл району. Робітники з’їжджалися автобусами, які курсували постійно. При спиртокомбінаті був свій житловий масив, діяв найбільший на Лохвиччині Будинок культури. Саме в БК спиртокомбінату та за його підтримки діяла телекомпанія «Астра», працювали численні гуртки і студії, творили самодіяльні музичні гурти, відбувалися численні культурні події… Спиртокомбінат був нерозривно пов’язаний із цукрокомбінатом-гігантом (який теж називався Лохвицьким, хоч і знаходився в Заводському), заводом дріжджів та іншими виробництвами. Та й економіка всього Лохвицького району базувалася на цих підприємствах. Колгоспи й радгоспи вирощували багато буряків.
Спирт випускали для всього СРСР, за часів незалежності експортували до багатьох країн. Попри специфічну «жорсткість» бурякового спирту, випущену ним горілку та численні фірмові настоянки й бальзами експортували в усі усюди. Автор пам’ятає, як у Харкові в 1998 році у вітринах кіосків стояли піраміди зі 100-мілілітрових прозорих пластикових стаканчиків червонозаводської горілки. У 90-х це було зручне новаторство – горілка, запакована на зразок йогурту. Настоянки й бальзами були смачними, їх лохвичани брали з собою, їдучи в гості до інших міст. Особливо популярною були горілки «Зачарована Сула», «Лохвицька», бальзами «Перо Жар-Птиці», «Чари діброви». Як правило, спирт (звісно, придбаний не завжди законно) слугував у часи інфляції твердою валютою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЗАНЕДБАНА ВЕЛИЧ БЕРЕЗОВОЇ РУДКИ
Однак із середини 2000-х року завод то працював, то ні. Робітники державного підприємства роками чекали зароблену зарплату. 2009-го встановили лінію для виробництва палива «Біо-100», яке заміняє бензин. Та випускали паливо лічені місяці, постійно були то рейдерські захоплення, то ще якісь проблеми. Кажуть, нафтові компанії роблять усе, щоб не допустити на ринок продукцію, яка конкурує з бензином і є дешевшою та екологічнішою.
Тож пусті обіцянки відновити виробництво повторювалися з року в рік. Обладнання спиртокомбінату поступово розпродавали і розкрадали й зараз, аби відновити випуск спирту чи біоетанолу, довелося б оновити все, навіть приміщення ремонтувати.
Лохвицький (де-факто теж Червонозаводський) технікум харчових технологій та ПТУ-32 випускали фахівців для місцевих заводів. Одна з найпопулярніших професій у технікумі – технолог бродильного виробництва. Технологи в першу чергу потрібні на спиртозаводі, опановували вони також виробництво пива й вина. Нині в Заводському сотні випускників працюють за іншими професіями. Немало працює на пивзаводах, зокрема, в Радомишлі на «Оболоні» й за кордоном.
– Зараз у Заводському залишилося обмаль діючих підприємств, місто занепало, його називають депресивним, – констатує Віталій Леонідович. – Було б виробництво – люди жили б щасливо, заробляли вдома. Гуртожиток і БК спиртозаводу поступово розвалюються.
У «Фейсбуці» повідомлення Віталія коментують неоднозначно. Дехто схвалює, дехто критикує, мовляв, у нас вистачає пива, і так половина чоловіків – пивні алкоголіки. Дехто передбачає, що крафтове пиво буде недоступним. Дехто радить виробляти біопаливо.
– Дешеве пиво можна придбати в супермаркетах, – відповідає Віталій. – Ми ж будемо орієнтуватися на європейський ринок. Звісно ж, щоб наше пиво продавалося й у Заводському, і по всій Україні. Мова йде про крафтове виробництво, а не конкуренцію з надпотужними виробниками на зразок «Оболоні». Ми вже маємо унікальні технології, які вже працюють. Це виробництво пива «Лохвицьке» у міні-броварні. Орієнтуємося не на пивних алкоголіків, а на шанувальників пива.
Щодо біопалива – не вірю, щоб ми змогли подолати потужне нафтогазове лоббі, блокування всіх спроб виробництва біоетанолу. Жаль, бо нафту й газ ми різними, можливо, і непрямими шляхами експортуємо з країни-агресора. Додам лише, що виробництво біопалива в центрі міста однозначно екологічно небезпечніше, ніж пива. Та й для виробництва біопалива довелося б залучати немісцевих фахівців.
Не хочеться, щоб на місці спиртокомбінату побудували черговий потужний елеватор. Вже існуючий викидає в повітря хмари пилу й кукурудзяної потерті, яка може містити хімікати. Вантажівки із зерном розбивають дороги.
У нашому місті є традиції харчового виробництва, збереглися фахівці, які працювали на спиртокомбінаті, заводі дріжджів, проходили практику на пивних заводах. Тож кадрами (на початку це чоловік 20, потім більше) ми забезпечені. Ще й сировину можуть вирощувати навколишні с/г підприємства.
Хотілося б, щоб БК спиртокомбінату був прийнятий на баланс громади, став опорним закладом для всієї Заводської ОТГ. Приміщення дозволяє розмістити там численні студії, гуртки тощо. Я звернувся до нардепа Максима Березіна з проханням уключити БК до програми «Велика реконструкція». Це ж стосується й гуртожитку, який можна переобладнати на багатоквартирний будинок. Буде в місті робота – квартири будуть потрібні.
Про стосунки з фактично неіснуючим спиртозаводом розповів 15 квітня, щойно було прийнято рішення про його приватизацію, міський голова Віталій Сидоренко.
– Він не платить місту за оренду землі з 2007 р, заборгованість складає більше 22 млн грн. Спиртзавод сказав, що 2021-го договір із нами не підпише. Зараз це питання нами передано до прокуратури та податкової інспекції. Ми посприяли проведенню інвентаризації, до того майно було не обліковане, панував безлад. Із питанням спиртокомбінату я був на прийомі у заступника міністра сільського господарства Тараса Висоцького. Нагадав, що там є їдальня, БК та інші об’єкти соціального призначення. І що перш ніж виставляти комбінат на продаж, треба це майно передати громаді. Однак ніхто нічого не збирається нам передавати.
Поділись з друзями!
1